Керування в нетверезому стані – "обтяжуюча" умова чи причина ДТП?

Останній рік, майже не щодня, у ЗМІ ми тільки і чуємо про небезпеку нового для світу вірусу – COVID-19. На щастя, як бачимо, ця хвороба виліковна, а ось давня  хвороба «зеленого змія», яка особливо «атакує» наших водіїв, на жаль, буде «жити» в суспільстві ще довго, якщо не вживати ніяких заходів.

Оскільки транспортний засіб вважається джерелом підвищеної небезпеки, нетверезий водій, що ним керує, підвищує цю небезпеку в декілька разів як для себе, так і для оточення.  

Що говорить статистика

На жаль, дані Патрульної поліції неприємно вражають: так, за 10 місяців 2020 року сталось приблизно 21 000 ДТП з постраждалими, а із загиблими – 2842. Понад 1400 осіб постраждали внаслідок ДТП за участю п’яних керманичів транспортних засобів!

Позиція Верховного Суду

Відповідно до положень, що регулюють рух на автошляхах (далі - ПДР), водієві забороняється управляти автомобілем під впливом алкоголю або наркотиків. Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за недотримання норм безпеки руху на дорогах (ст. 286 КК). Тобто, водіння  у такому вигляді являється прямим порушенням вищезазначених приписів.

Здавалось би, за логікою скоєння ДТП за участю п’яного водія має кваліфікуватись за цією нормою.  Але на практиці це далеко не так. На жаль, до цього часу ця стаття «славиться» своєю неоднозначністю застосування в судовій практиці. Так, адвокати, слідчі органи та судді «ламають голови» щодо кваліфікації аварій за участю нетверезих керманичів.

Даний «правовий ребус» намагалась вирішити Велика Палата Верховного Суду, яка мала відповісти на проблематичне питання щодо кваліфікації діяння, вчиненого у стані сп’яніння за вищезазначеною статтею: чи це об’єктивна сторона складу злочину, чи обтяжлива обставина.

Так, в одній із постанов зазначено, що для з’ясування ознак об’єктивної сторони складу злочину необхідно проаналізувати Правила дорожнього руху для визначення конкретних з їх норм, які порушила особа при керуванні автомобілем у момент скоєння аварії.

Для даного складу злочину необхідна наявність зв’язку між діянням і наслідками. Тому обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є лише конкретні порушення ПДР, які спричинили суспільно-небезпечні наслідки відповідно до положень цієї норми Кримінального кодексу.

Далі наголошується, що суд зобов'язаний встановити та зазначити у вироку перелік недотриманих норм ПДР, які були своєрідними «каталізаторами» такого інциденту, і паралельно чітко вказати, які саме з них спричинили настання наслідків за вищевказаною статтею КК.

У своєму висновку Велика Палата Верховного суду резюмувала, що управління транспортним засобом у нетверезому стані саме по собі не призводить до суспільно небезпечних наслідків за цією нормою. Вказівка у вироку на недотримання водієм цієї заборони лише деталізує, уточнює правопорушення, його суспільну небезпечність, стан суб'єкта злочину, але ніяким чином не впливає на кваліфікацію. Тому суд має врахувати п’яний стан водія як обтяжливу обставину.

Подібну думку висловив Верховний Суд України (далі – ВСУ) у постанові від 09 лютого 2012 року у справі N 5-28кс11. ВСУ дійшов до висновку, що нетверезий стан засудженого характеризував лише його певний психофізичний (фізіологічний) стан, який сприяв порушенню ним інших норм ПДР, проте саме керування у такому вигляді не має причинного зв'язку з наслідками, що настали.

Вплив алкоголю та наркотиків на керування авто - трохи фактів.

Науковцями та  лікарями доведено, що  навіть незначна доза алкоголю в крові, призводить до погіршення координації та сповільнення реакцій людини, тобто водій буде реагувати на дорожню обстановку у два-чотири рази повільніше.

Як правило, якщо швидкість автомобіля сягає 40-50 км/год, і з’являється якась непередбачувана ситуація на дорозі, то керманич, що перебуває в стані ясного і тверезого розуму, зреагує миттєво – приблизно за пів секунди. Чого не скажеш за керманича в стані алкогольного сп’яніння - його реакція запізниться в три-чотири рази! За цей час сповільненого реагування збільшується шлях авто приблизно на 20 метрів, а безпечна дистанція скоротиться ледь не в два рази.

Крім того, у нетверезого водія порушується синхронізація рук та ніг, тимчасово «вимикається» здатність визначення очима відстані між об’єктами.

Також послаблюється розуміння потенційної небезпеки, виникає відчуття безстрашності, нерозсудливості, притупляються будь-які почуття.

 До всіх змін також додається так званий режим «тунельного зору» – тобто, коли оглядовість звужується від 150 градусів аж до 40 градусів.

Аналогічні наслідки виникають і в результаті вживання наркотиків та лікарських засобів, що в рази сповільнюють роботу мозку. Тому в результаті цього у більшості випадків нетверезий водій якраз і створює аварійну ситуацію на автошляхах, і, досить часто, з постраждалими або загиблими.

Вчинення ДТП в нетверезому стані і проблеми кваліфікації ст. 286 КК.

Виходячи з аналізу вищезазначених позицій Верховного Суду можна констатувати, що наркотичне або алкогольне сп’яніння при скоєнні ДТП являється певною «сприятливою» умовою порушення норм, що регулюють дорожній рух, а не "наріжним каменем" настання наслідків, передбачених положеннями даної норми КК.

Дане кримінальне правопорушення належить до категорії злочинів з необережності, вчинених в результаті протиправної самовпевненості – коли особа передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але вважає, що може їх оминути (тобто абстрактно присутній інтелектуальний і вольовий моменти).

Тобто, можна констатувати, що п’яна особа, сідаючи за кермо, розуміє, що керування авто в такому стані – це порушення ПДР і  існує імовірність настання негативних наслідків. Але водій все-таки сподівається, розраховує на свою вдачу, що цього скоріш за все не станеться – тобто свідомо іде на ризик. На жаль, таке легковажне ставлення якраз і призводить до трагічних випадків на автодорогах.

Звідси виникає логічне питання: чому стан алкогольного або наркотичного сп’яніння вважається лише «сприятливим фактором» недотримання ПДР та настання суспільно-небезпечних наслідків, а не самою причиною?

 До того ж в них чітко зазначено заборону на керування авто в в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння.

Хіба це не вважається грубим порушенням, яке, в свою чергу, може стати прямою причиною, а не лише сприятливою обставиною вчинення даного злочину?

Крім цього, досить часто ігнорування водієм цього табу якраз і є рушійною силою та викликає за собою ланцюг інших порушень ПДР, які в сукупності призводять до негативних наслідків за нормами ст. 286 КК.

Що пропонується?

Вчинення такими, часто сильно "неадекватними", керманичами аварії з постраждалими або загиблими вирішено на законодавчому рівні в багатьох країнах світу. Зокрема, правове регулювання знайшло своє втілення в кримінальних кодексах багатьох провідних країнах західної Європи та США, КНР, Японії, і навіть, Росії.

Така невизначеність становить досить серйозну правову проблему: можливість для маніпуляцій та корупційних домовленостей. Трактування нетверезого стану при керуванні тільки як «обтяжуючої» умови, створює вільне поле для маніпуляцій  при враховуванні стану обтяжуючої обставини чи невраховуванні її при ухваленні вироку. Це створює умови для винесення несправедливих вироків.

З огляду на вищезазначене, з метою уникнення правових розбіжностей та уніфікації судової практики, пропонується:

- доповнити положення статті 286 додатковими частинами, які вводять кваліфікуючу ознаку вчинення дорожньо-транспортної пригоди водієм в стані сп’яніння.

- також посилити відповідальність за скоєння ДТП в стані сп’яніння;

- крім того, законодавець повинен чітко визначити в КК України поняття сп’яніння, його види (алкогольне, наркотичне, під дією ліків, що знижують увагу та реакцію).