Нейтралітет - це свідоме нехтування безпекою України чи благо для її громадян.

В Україні тривають президентські перегони. Частина з кандидатів чітко висловила свою позицію з питань гарантування безпеки, частина ? утрималась, хоча, відповідно до чинної Конституції, це одне з ключових питань, що стосується компетенції Президента України. Проаналізуємо, які наслідки, з огляду на міжнародне право, історичний досвід та сьогоднішні реалії це може мати для нашої держави.
·Інна Богословська:
«Ми здобудемо міжнародне визнання нейтралітету України та надання гарантій безпеки країни від зовнішніх загроз. Україна стане Швейцарією XXI століття».
·Михайло Бродський
Будь-які посилання на блоковість, позаблоковість, нейтралітет, публічне обговорення відсутні.
·Анатолій Гриценко:
«Протягом п'яти років ми не вступатимемо в жодні воєнно-політичні союзи. Слабкі та роз'єднані - ми не потрібні нікому. Насамперед - самі собі. Нам треба консолідуватися, підвищити життєві стандарти і стати сильними».
·Юрій Костенко:
«Забезпечення верховенства права як основи демократії та передумови інтеграції України в НАТО - єдиної ефективної на сьогодні системи безпеки, що дозволяє заощаджувати кошти на військові витрати і при цьому гарантує безпеку країн-членів від зовнішньої агресії».
·Володимир Литвин:
«Реалізація політики позаблокового статусу України на основі активного нейтралітету».
·Олександр Мороз:
«Ініціювати підготовку і скликання міжнародної конференції з питань безпеки і співробітництва, враховуючи позаблоковий статус України при сучасних загрозах безпеці».
·Олександр Пабат
Будь-які посилання на блоковість, позаблоковість, нейтралітет, публічне обговорення відсутні.
·Василь Противсіх
Будь-які посилання на блоковість, позаблоковість, нейтралітет, публічне обговорення відсутні.
·Сергій Ратушняк:
«Виключно через референдум вирішувати питання щодо участі у міжнародних військових блоках, повноважень Президента, Верховної Ради і уряду».
·Олег Рябоконь
Будь-які посилання на блоковість, позаблоковість, нейтралітет відсутні. Зважаючи, що акцент в програмі зроблено на розбудову громадянського суспільства, можна зробити припущення, що це питання буде винесене на всенародне обговорення.
·Петро Симоненко:
«Законодавче забезпечення й міжнародно-правове закріплення нейтрального, позаблокового статусу України, відмова від втягування її в НАТО».
·Людмила Супрун:
«Я виступаю за розширення участі Україниувиробленні стратегічної концепції та подальшої активної участі в розбудові й діяльності Європейської системи колективної безпеки».
·Сергій Тігіпко
Будь-які посилання на блоковість, позаблоковість, нейтралітет, публічне обговорення відсутні.
·Юлія Тимошенко:
«Приєднання України до будь-яких систем колективної безпеки вирішуватиметься лише на референдумі».
·Олег Тягнибок:
«Припинення участі України в наддержавних євразійських утвореннях із центром у Москві.
Двосторонні угодизі СШАта Великобританією про військову допомогу в разі збройної агресії проти України».
·Віктор Ющенко:
«Україна самостійно визначає зовнішню політику відповідно до власних національних інтересів. Ми різні, але ми ? рівні, і я буду вести активний діалог з усіма нашими сусідами на засадах рівноправності, добросусідства та взаємної поваги».
·Віктор Янукович:
«Головним завданням національної зовнішньої політики вважаю збереження позаблокового статусу України.
Враховуючи сучасні  геополітичні реалії, переконаний утому, що позаблоковий статус України єключовим елементом національної безпеки, гарантом піднесення її міжнародного впливу і авторитету».
·Арсеній Яценюк
Будь-які посилання на блоковість, позаблоковість, нейтралітет, публічне обговорення відсутні.
Витягиз передвиборчих програм можна узагальнити таким чином, що 65 % кандидатів у президенти України за позаблоковість (Яценюк, Противсіх, Пабат і Бродський чітко не висловились, але, за логікою побудови їхніх програми, вони скоріше за нейтралітет), 10 % за колективну безпеку, а 25 % за винесення питання на всенародне обговорення.
Оскільки більшість кандидатів фактично за позаблоковість, то доцільно розглянути що таке реальний нейтралітет, які він має переваги та недоліки.

Про досвід "вічного" і не зовсім нейтралітету

Нейтралітет вміжнародному праві ? це відмова в участі у військових діях, а у мирний час - відмова від участі в військових блоках. Міжнародне право нейтралітету накладає три обмеження на дії нейтральної країни під час війни між іншими державами:

• не надавати власні збройні сили воюючим сторонам
• не надавати свою територію для використання воюючим сторонам
• не дискримінувати ні одну з сторін в постачанні зброї та товарів військового призначення.

На сьогодні реально нейтральними є лише декілька країн в світі: Австрія, Ірландія, Коста-Ріка, Ліхтенштейн, Мальта, Туркменія, Швейцарія, Швеція. З формальної точки зору нейтральним залишається також Ізраїль.
Для аналізудоцільно згадати сумний досвід нейтральності такої європейської країни, як Бельгія.

В 1830 році, коли було проголошено суверенітет, а також вічний нейтралітет цієї невеличкої держави. Нейтралітет Бельгії було проголошено на Лондонській конференції і визнано, зокрема, Великою Британією, Францією, Росією, Австрією та Пруссією.
Незважаючина «нейтралітет» фактично з вторгнення німецьких військ на бельгійську територіюу 1914 році розпочалась Перша світова війна. Офіційна причина окупації німецькими військами була простою - захистити нейтралітет бельгійців від начебто посягань французів. Зрозуміло, що необхідний був лише привід, оскільки наступати на Париж німці спланували з бельгійської території. В результаті нападу Німеччини загинуло приблизно 80 тис. мешканців цієї невеликої європейської країни.
Вдруге з «нейтралітетом» довірливі бельгійці «попеклись» на початку Другої світової. Окупація тривала до вересня 1944 року. Ще раз хочеться нагадати ? нейтралітет Бельгії був гарантований навічно.

В день нападу Німеччини на Радянський Союз, 22 червня 1941 року, незважаючи на збройний конфлікт з СРСР, фіни оголосили про свій нейтралітет. Нейтралітет Фінляндії визнали Німеччина, Велика Британія, Швеція й Радянський Союз. А вже 25 червня (всього через три дні визнання нейтралітету) авіацією СРСР було піддано масовому бомбардуванню вісімнадцять фінських міст та селищ.
Під часДругої другої світової війнивЄвропі було три, афактично дві нейтральні країни - Швейцарія та Швеція. «Нейтральність» Швеції та Швейцарії була вигідна Німеччині: одна постачала такі цінні в час війни природні ресурси, а інша ? високоточну механіку для оснащення зброї.

Наособливу увагу серед шеренги нейтральних держав заслуговує «найнейтральніша» Швейцарія. Ні з ким не воює, в оборонних блоках та союзах участі не бере, така собі взірцева модель зовнішніх відносин.
Операція «Танненбаум» або план захоплення Швейцарії військами Німеччини та Італії розроблявся Вільгельмом фон Менгесом у 1940 році. Але, зважаючи на гірську, важкодоступну місцевість (в Україні практично рівнина), значну лісистість території, понад 25 % (в Україні лісистість 10 %) від операції відмовилися, оскільки тут можна було запросто поховати кілька німецьких дивізій воюючи з гірськими стрілками та гвардійцями.

Це був би далеко не бліц-кріг. Як говорили німецькі генерали, «ми візьмемо це «товстеньке поросятко» (Швейцарію), як будемо повертатись назад», маючи на увазі Східну Європу.
Так само, незважаючи на сприяння у постачанні ресурсів, існував план щодо захоплення німцями «нейтральної» Швеції взірця середини 1940-х.

До того ж, дослідження скандинавських істориків дозволяють стверджувати, що Швеція змушена була таки воювати… з СРСР задля безпеки власного ж флоту.. Зокрема, в часи Другої світової війни від торпед і мін радянських підводних човнів та літаків загинуло більше десятка швецьких торгових суден.

Кому нейтралітет - це смерть

Історія людства засвідчує, що договори про нейтралітет, або брутально порушуються, або «нейтральні» країни мають проявляти майстерну лояльність до ситуативного переможця.

Бути позаблоковими та нейтральними можуть дозволитисобі або бідні, абодуже заможні держави, що мають особливе розміщення (складний рельєф, важко прохідна територія, гори або значна протяжність берегової лінії), і як свідчить історія, не завжди за власної волі, а скоріше за обставин, що склались.

Багаті нейтральні країни витрачають на озброєння значно більше коштів ніж блокові, а бідні значно менше, - вони просто не мають армії.
Для прикладу, позаблоковість Коста-Ріки зумовлена тим, що це невеличка гірська країна, фактично суцільний заповідник. Існують лише воєнізовані формування у вигляді поліції, прикордонної служби та загону громадської гвардії. Межує усього з двома країнами - Панамою та Нікарагуа. Основний прибуток від туризму, високотехнологічної продукції, сільського господарства.

Доречі, всі європейські нейтральні країни беруть участь в співпраці з НАТО в програмі «Партнерство заради миру». Фактично всі європейські нейтралітетники (окрім Мальти) - дуже заможні держави.

Показовим у цьому плані є приклад Ізраїлю, держави, що забезпечує "нейтралітет" власними кулаками. Офіційно залишаючись нейтральною, цій країні вдається виживати у агресивному зовнішньому середовищі, а радники ізраїльської армії, як одного з найбільш ефективних бойових з'єднань, з охотою діляться досвідом з іншими країнами, що обрали саме "нейтралітет з кулаками". Проте і коштує таке задоволення не зовсім дешево. Ізраїль щороку витрачає близько 7 % ВВП, щоб бути "нейтральним".

Варто також пам'ятати, що нейтральні держави - це просто-таки клондайк для діяльності різноманітних спецслужб з цілого світу. Згадаймо Штірліца з, а в умовах безвізового (та навіть і візового) режиму і для терористів з сусідніх держав. Нейтралітет в таких країнах як Лаос та Камбоджа взагалі закінчився затяжними громадянськими війнами, коли сусідам набрид безлад на території цих "нейтральних" країн.

Наслідком економічних криз кінця ХІХ - початку ХХ століть була Перша світова війна, наслідком економічних криз в 20-х - 30-х роках минулого століття була Друга світова війна.
Сьогодні не відомо ще коли і як закінчиться теперішня світова фінансова криза. Тому, оголошуючи та декларуючи позаблоковий статус, це те саме, що свідомо нехтувати безпекою українців, або, можливо, шанс не бути втягнутими у всесвітні військові конфлікти.

Андріян Фітьо
Роман Соломонюк
Назар Мазур