Замість того щоб примножувати і розвивати правдиві партнерські стосунки на Росії займаються лише тим що безперестанку висловлюють погрози та створюють перепони на шляху усьому українському. Риторика однобічна – психологічне та силове примушення керівництва України до Митного союзу, що само по собі вже є проявом ну дуже схибленої уяви по добросусідські відносини. Закидається неприпустимість приєднання до угод по Митному союзу у випадку підписання Угоди про асоційоване членство з ЄС, висловлюються погрози застосування політичних та економічних санкцій.
В такій ситуації дивним та нелогічним виглядають заяви російської сторони (а також партнерів по МС) про доцільність приєднання до Митного союзу ще Туреччини, Ізраїлю – країн що є асоційованими членами Європейського Союзу та ще Індії, яка переговори про зону вільної торгівлі з ЄС здійснює.
Принаймні так можна розцінити інформацію оприлюднену після засідання Вищої євразійської ради наприкінці жовтня 2013 року в Мінську. Тобто, виявляється, що є країни яким і туди, і сюди будь-ласка, а є такі яким потрібно сидіти тихо бо за них вже все вирішили.
Що за поділ на білих та чорних і ще й у ХХІІ столітті, цілими країнами та націями?