Ситуації, коли кримінальну справу закрито, а питання про зняття арешту з майна не вирішено трапляються доволі часто, особливо із земельними ділянками фізичних або юридичних осіб.
Ситуації, коли кримінальну справу закрито, а питання про зняття арешту з майна не вирішено трапляються доволі часто, особливо із земельними ділянками фізичних або юридичних осіб, які навіть не є учасниками кримінального провадження і дізнаються про арешт, коли він вже накладений.
Відбувається це наступним чином, спочатку слідчий своєю постановою визнає земельну ділянку речовим доказом в рамках кримінального провадження, а потім звертається до суду із клопотанням про накладення арешту. Звісно, що у власника є можливість оскарження ухвали про накладення арешту, але в даній статті ми розглянемо випадки, коли підстави для скасування недостатньо переконливі для суду, що змушує адвокатів активно працювати у напрямку закриття кримінального провадження, особливо коли не має події кримінального правопорушення.
Тож, провівши всі необхідні перевірки та експертизи в рамках кримінального провадження, слідчий згодом приймає рішення про закриття кримінальної справи, але повноваження щодо зняття арешту в нього відсутні.
Постає питання, як саме зняти арешт, оскільки залишаються лише два напрями: через звернення до суду або до прокуратури.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України,
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.
Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
З вищевикладеного можна зробити висновок, що Кримінальним процесуальним кодексом передбачено три процесуальні можливості, за яких може бути знято арешт, а саме:
- Скасування арешту за клопотання особи ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження;
- Скасування арешту одночасно з винесенням постанови про закриття кримінальної справи прокурором;
- Скасування арешту одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінальної справи судом тощо.
Разом з тим, зазначеним кодексом не передбачений процесуальний механізм скасування арешту у разі закриття кримінального провадження саме слідчим, який позбавлений такої процесуальної можливості.
Тобто має місце прогалина у праві, яка може бути усунена шляхом їх ліквідації чи подолання.
Усунення (ліквідація) цієї прогалини можлива у разі внесення законодавчим органом змін до ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України, які б передбачали також процесуальний механізм зняття арешту після закриття кримінальної справи слідчим.
Подолання ж цієї прогалини можливе за допомогою застосування аналогії. Але слід зазначити, що аналогія закону не застосовується у кримінальному праві, тому в даному випадку можна говорити лише про аналогію права, яку може застосувати суд.
Аналогія права — це вирішення конкретної юридичної справи на основі загальних принципів права (справедливості, рівності перед законом та судом тощо). Даним шляхом можливо ліквідувати прогалини у праві за умови відсутності норми права, яка б регулювала даний вид суспільних відносин.
Тобто в даному випадку для вирішення питання про зняття арешту з майна, необхідно звернутися до суду із відповідним клопотанням. Суд в свою чергу, застосовуючи аналогію права, може ухвалити рішення про скасування арешту.
