Вид судового провадження щодо визначення місця проживання дитини

Вид судового провадження щодо визначення місця проживання дитини та встановлення відповідного факту

29 січня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 562/1008/23, провадження № 61-12946св23 (ЄДРСРУ № 116606823) досліджував питання щодо виду судового провадження щодо визначення місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої вказаної статті передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За змістом частини другої статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

(!!!) Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей визначені СК України.

Стаття 160 СК України передбачає право батьків на визначення місця проживання дитини.

Згідно з частиною другою цієї статті місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Водночас відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

При цьому при розгляді судом спору щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, який має подати суду висновок щодо розв`язання спору (статті 19 СК України).

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

При чому, Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (07 серпня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 344/5574/22, провадження № 61-3458св23 (ЄДРСРУ № 112691951)).

Тобто, у порядку окремого провадження суд не може вирішувати питання щодо визначення місця проживання дитини та встановлювати відповідний факт, оскільки таке питання батьки можуть вирішити в позасудовому порядку за їхньою та самої дитини спільною згодою, а в разі недосягнення такої згоди (виникнення спору) - звернутися до суду з відповідним позовом, який суд вирішує в порядку позовного провадження за участю органу опіки та піклування.

ВИСНОВОК: У порядку окремого провадження суд не може вирішувати питання щодо визначення місця проживання дитини та встановлювати відповідний факт, оскільки такий спір підлягає вирішенню судом в порядку позовного провадження.