Оскарження запобіжного заходу прийнятого за відсутності підозрюваного

2 листопада 2022 року в рамках справи № 991/5134/21, провадження № 51-5798км21 (ЄДРСРУ № 107219672), 10 серпня 2022 року в рамках справи № 991/2461/20, провадження № 51-3058км20 (ЄДРСРУ № 105774882), 29 червня 2022 року в рамках справи № 991/7940/21, провадження № 51-5967 км 21 (ЄДРСРУ № 105036931), 08 червня 2022 року Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 991/8514/21, провадження № 51-935км22 (ЄДРСРУ № 104713640) досліджував питання щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК.

Відповідно до ст. 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства.

Встановлене законодавством апеляційне оскарження судових рішень є складовою права кожного на судовий захист, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2010 року  №12-рп/2010). Розглядаючи положення пункту 8 частини третьої  статті 129 Конституції України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що апеляційне оскарження судового рішення можливе у всіх випадках, крім тих, коли закон містить заборону на таке оскарження (рішення Конституційного Суду України від 27 січня  2010 року № 3-рп/2010).

Відповідно до принципу верховенства права держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема давала б можливість відновлювати порушені права і свободи та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки (рішення Конституційного Суду України від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018).

Статтею 24 КПК визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.

(!!!) Перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку, визначено в частинах 1 та 2 ст. 309 КПК. Частиною 3 цієї статті встановлено, що скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 309 КПК під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні.

Положенням ч. 1 ст. 193 КПК передбачено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених ч. 6 цієї статті, яка дозволяє суду розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених  ст. 177 КПК, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Зокрема, в такому випадку ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого виступає правовою підставою для подальшого затримання цієї особи за межами України і доставки її на територію України до місця кримінального провадження.

Після затримання особи за межами України слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов`язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2  ст. 575 КПК).

При цьому час затримання такої особи фактично може перевищувати 30 діб - тримання під вартою за ст. 59 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 40 діб - тимчасовий арешт за ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників та 60 діб - строк дії ухвали про тримання під вартою за ч. 1 ст. 197 КПК.

Тобто на відміну від затриманої особи з метою приводу, яка має гарантії не пізніше 36 годин з моменту затримання бути звільненою або доставленою до слідчого судді, суду, який постановив ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, затримана   особа на підставі ухвали слідчого судді, суду, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, може бути затриманою і утримуватись під вартою протягом усього часу, необхідного для екстрадиції та доставки її до місця кримінального провадження.

Отже, обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 193 КПК, має правовим наслідком обмеження права на свободу та особисту недоторканність, яке може бути обмежене виключно з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, принципів справедливості, рівності та домірності (пропорційності), із забезпеченням справедливого балансу інтересів особи та суспільства, на підставі та в порядку, визначених законами України, з урахуванням актів міжнародного права, позицій Європейського суду з прав людини, за вмотивованим рішенням суду, прийнятим в порядку справедливої судової процедури (рішення Конституційного Суду України (від 13 червня 2019 року № 4-р/2019).

Питання щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, оскільки колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвалою від 20 грудня 2021 року в справі № 991/3440/20 з метою забезпечення єдності судової практики передала провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК. Таке рішення колегія суддів прийняла у зв`язку з тим, що вважала за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої в порядку ч. 6 ст. 193 КПК), викладеного в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 483/1186/16-к.

За результатами розгляду провадження об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 991/3440/20 дійшла висновку про те, що ухвала слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 309 цього Кодексу може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Частиною 6 ст. 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

До того ж відповідно до висновку колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, сформульованого у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, вирішуючи питання стосовно пріоритетності правових висновків суду касаційної інстанції за наявності протилежних, необхідно виходити з того, що, зокрема, висновки об`єднаної палати Касаційного суду мають перевагу над висновками колегії суддів цього суду.

Таким чином, відмова у відкритті апеляційного провадження порушує права підозрюваного на апеляційне оскарження судового рішення, що суттєво обмежує його конституційні права та свободу, порушує право особи на справедливий суд і суперечить практиці Верховного Суду (постанова від 13 грудня 2018 року у справі № 483/1186/16-к), Європейського суду з прав людини.

Розгляд слідчим суддею клопотання слідчого (прокурора) про обрання щодо особи запобіжного заходу у порядку, передбаченому  ч. 6 ст. 193 КПК, здійснюється з дотриманням загальних вимог щодо розгляду клопотання слідчого (прокурора) про застосування запобіжного заходу, і рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу підлягає апеляційному оскарженню в загальному порядку.

ВИСНОВОК: Ухвала слідчого судді, суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлена в порядку ч. 6 ст. 193 КПК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 309 цього Кодексу підлягає оскарженню в апеляційному порядку.