Заходи забезпечення позову при передачі справи до суду належної юрисдикції

Передача справи до суду належної юрисдикції не є підставою для скасування заходів забезпечення позову

Суть справи: В постанові Верховного суду про скасування судових рішень і закриття провадження у справі не було вирішено питання про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову і відповідач клопотав про їх скасування.

Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, забезпечуючи єдність судової практики, залишив клопотання без задоволення, зробивши такі правові висновки.

З огляду на те, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінилися певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно із ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Разом з тим Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» внесено зміни до ч. 4 ст. 414 ЦПК України.

Разом із тим, Законом «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-IX внесено зміни до ч.4 ст.414 ЦПК.

Зокрема, встановлено, що у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 цього кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду.

Отже, виникла необхідність розтлумачити положення ч.9 ст.158, п.1 ч.1 ст.255 і ч.4 ст.414 ЦПК в їх системному зв’язку і призначенням.

Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, на розгляд якого було передано цю справу, вирішив відступити від попередніх висновків Верховного суду, викладених у постанові КЦС від 13.05.2021 у справі №757/35284/19, ухвалах КЦС від 1.09.2021 у справі №677/994/16-ц та від 3.06.2020 у справі №177/1092/18.

Так, тлумачення вищевказаної норми процесуального права свідчить про те, що у випадку закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд касаційної інстанції наділений повноваженнями постановити ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що оскільки розгляд справи не закінчений, справа передана для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, судове рішення по суті спору не ухвалене, то й потреба в забезпеченні позову не відпала.

Постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 705/4132/19 (провадження № 61-317сво21).

ВИСНОВОК: Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду забезпечуючи єдність судової практики вказав, що закриття провадження і передача справи до суду належної юрисдикції не є підставою для скасування заходів забезпечення позову.