Відповідальність слідчого за втрату речових доказів

От 29 апреля 2021 года Верховный Суд у коллегии судебных органов Касационного административного суда в рамках справи № 815/2525/18, адмінстративная проверка № К / 9901/5296/19 (ЄДРСРУ № 96655167) исследование, проверка результатов анализа рамках кримінального провадження.

Ст. 100 КПК Україна создана, чтобы раскрыть критическую информацию о специальной конфіскацію и доле речовів доказанных документов, которые должны быть признаны независимыми от документов. При этом гроші, цінності и інше майно, для були предметом кримінального правопорушення, конфісьться, крім тих, які повертаються власнику, а якіго не встановлено - переходить к руководству порядочности державы в установленном кабністрінім України.

Пунктом 7  Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 (далі - Порядок №1104) передбачено, що вилучені (отримані) стороною обвинувачення речові докази зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження в індивідуальному сейфі (металевій шафі) слідчого, який здійснює таке провадження. Документи, які є речовими доказами, повинні зберігатися вкладеними між чистими аркушами паперу в конвертах. На таких документах забороняється робити будь-які помітки, написи і перегинати їх. У разі наявності великої кількості документів вони складаються в окремий пакет. На конверті (пакеті) зазначається перелік документів, що вкладені в нього.

Відповідно до п.п.10 та 11 Порядку взяття на облік речових доказів проводиться не пізніше від наступного дня після їх вилучення (отримання) шляхом внесення відповідного запису до книги обліку. У разі коли облік речових доказів у книзі обліку не може бути проведений своєчасно з об`єктивних причин (значна віддаленість місця вилучення (отримання) речових доказів від місцезнаходження органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ тощо), такий облік повинен проводитися в день їх фактичної доставки. Якщо день, в який повинен бути проведений облік речових доказів, припадає на святковий або інший неробочий день, їх облік проводиться в перший після нього робочий день.

Запис про вилучені (отримані) речові докази робиться в книзі обліку відповідальною особою на підставі протоколу, в якому зафіксовано факт їх вилучення (отримання), поданого слідчим, який здійснює кримінальне провадження. Записи робляться в книзі обліку в хронологічному порядку, інформація про кожний речовий доказ зазначається окремо. У разі коли робляться записи про кілька однорідних речових доказів, зазначаються їх найменування, кількість, вага, об`єм (залежно від виду вилучених речей або документів).

Якщо речові докази залишаються в матеріалах кримінального провадження та не здаються на зберігання до обладнаного приміщення чи спеціального сейфа або передаються на зберігання до іншого місця зберігання, визначеного в цьому порядку, в книзі обліку робиться відповідна відмітка із зазначенням прізвища слідчого, який здійснює кримінальне провадження. Після передачі речових доказів до іншого місця зберігання, визначеного в цьому порядку, слідчий у строки, зазначені в п.10 цього порядку, зобов`язаний надати відповідальній особі копії документів, які підтверджують факт передачі речових доказів.

Пунктом 16 Інструкції №51/401/649/471/23/125 передбачено, що зберігання вилученої в ході досудового слідства, дізнання або судового розгляду кримінальної справи вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів проводиться тільки в господарчих підрозділах Міністерства внутрішніх справ (далі - МВС), Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі - ГУ МВС), управлінь Міністерства внутрішніх справ (далі - УМВС), Служби безпеки України (далі - СБУ), Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до натурно-довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує кримінальну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отримання відповідного рішення суду.

Речові докази, інші предмети і цінності, які підлягають поверненню їхнім власникам, зберігаються після набрання вироком (ухвалою) законної сили, закінчення строку оскарження постанови судді, прокурора, слідчого, працівника органу дізнання протягом шести місяців з дня повідомлення власника про можливість їх повернення.

Якщо протягом цього строку клопотання про повернення вказаних об’єктів не надійшло, вони передаються спеціальній комісії, яка разом з фінансовими органами приймає рішення про проведення їх реалізації або знищення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 461/6662/17 (провадження № 14-547цс19,  ЄДРСРУ № 87393400).

Крім іншого слід відзначити, що питання щодо повернення речових доказів, вилучених у ході кримінального провадження, має вирішуватися у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом.

Близький за змістом висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 та від 15 травня 2018 року у справі № 335/12096/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду 30 червня 2020 року ухвалила постанову у справі № 727/2878/19 (провадження № 14-516цс19), у якій відступила від вказаного вище висновку, зазначивши, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 40 КПК саме слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій.

Враховую обработку того факта, служебное продвижение по собственному процессу обработки данных или неналежное управление им вимог критического процесса.

ВИСНОВОК: Внутренняя ответственность за судебное разбирательство по криминальному провадению, сбои и другие решения, включенные в период судебного разбирательства, покладаются на слідчого , правого судебного переадресации.