Закриття апеляційного провадження, як помилково відкритого

Закриття апеляційного провадження з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає окремому оскарженню

26 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 29/5005/6381/2011 (ЄДРСРУ № 95203357) досліджував питання правомірності закриття помилково відкритого апеляційного провадження.

Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.  Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 254 ГПК України).

Частиною першою статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.

Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Навпаки, відповідне обмеження має на меті забезпечити розгляд справи упродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.

Предметом апеляційного оскарження, як встановлено в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції, є ухвала місцевого господарського суду, якою в порядку статті 81 ГПК України (витребування доказів).

Втім суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що ухвала про витребування доказів  не входить до переліку ухвал, визначених частиною першою статті 255 ГПК України, що підлягають оскарженню в апеляційному порядку, що зумовлено тим, що відповідна ухвала не порушує прав та охоронюваних законом інтересів учасників провадження у справі, а її оскарження призведе лише до затягування розгляду справи.

Відповідно пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

Статтею 264 ГПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження. Втім, хоча стаття 264 ГГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите, в даному випадку, процесуально вірними були дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Аналогічний за змістом правовий висновок про закриття апеляційного провадження у випадку його відкриття за переглядом судового рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, викладений у постановах Верховного Суду від 08.01.2019 у справі №922/1906/18, від 10.07.2019 у справі № 761/29385/17, від 13.08.2019 у справі № 5002-17/2743-2009, 20.08.2019 у справі № 910/1702/15-г, від 29.04.2020 у справі №917/1185/18.

В той же час висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в справі № 522/2455/17 передбачають, що апеляційне провадження було неправильно закрито у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду із пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки цьому повинно передувати постановлення ухвали про залишення без руху апеляційної скарги та надання стороні строку для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, а не одразу закриття провадження.

Окрім цього, 17 лютого 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 206/2-1238/11, провадження № 61-23491 св 18 (ЄДРСРУ № 95067027) вказав, що суд апеляційної інстанції у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися має право закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

 Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13.

Більше того, аналогічної думки, щодо закриття провадження, як помилково відкритого, притримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, так 18 лютого 2021 року в рамках справи № 826/8079/18, адміністративне провадження № К/9901/65404/18 (ЄДРСРУ № 95009832) де вказав, що  оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливість такого апеляційного оскарження, а підстави для відкриття апеляційного провадження були відсутні, тому апеляційне провадження підлягало закриттю як помилково відкрите.

Схожий підхід застосовувала Велика Палата Верховного Суду у справах №761/10509/17 (ухвала від 15.05.2019р.), №640/1266/19 (ухвала від 08.11.2019р.), №640/2306/19 (ухвала від 21.11.2019р.), №817/1768/18 (ухвала від 27.11.2019р.), №766/12353/18 (ухвала від 08.10.2019р.), №629/1261/15-а (ухвала від 21.01.2020р.), №826/4866/18 (ухвала від 05.02.2020р.), №1.380/2019/001145 (ухвала від 02.04.2020р.) та №826/10834/14 (ухвала від 29.12.2020р.).

ВИСНОВОК: Якщо апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, яка не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження окремо від рішення суду першої інстанції (навіть не приймаючи до уваги що процесуальний закон не дає таке право), то процесуально вірними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження.