Зменшення суми виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу

22.11.2017 р. Верховним судом України в контексті справи № 6-1660цс16  досліджувалось питання щодо правової можливості зменшення суми виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вказала, що відповідно до статті 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Законом не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Посилання суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на пункт 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» є помилковим, оскільки викладені в ньому роз'яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України , яку виключено на підставі Закону України №3248-15 від 20 грудня 2005 року.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Верховного суду України від 25 травня 2016р. у справі № 6-511цс16  та від 21 вересня 2017 року у справі № 6-2597цс16 .