Відшкодування шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок

Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

14.09.2017р.  судовапалата у господарських справах Верховного Суду України в рамках справи №3-463гс17 досліджувала питання щодовідшкодування збитків власникам землі та землекористувачам заподіяної внаслідоксамовільного зайняття земельних ділянок.

Так, задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив ізтого, що відповідач самовільно, за відсутності правових підстав використовувавналежну позивачеві земельну ділянку у своїй господарській діяльності, отримаввід незаконного використання доходи, чим завдав позивачеві шкоди, розрахунокрозміру якої доведено позивачем належними доказами.

При цьому  суд   зазначив, що постановоюКабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 «Про порядоквизначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»встановлено порядок відшкодування збитків, зокрема при тимчасовому зайняттіземельних ділянок з дозволу або за згодою землекористувача. У такому разізбитки визначаються комісіями, створеними районними державними адміністраціями,виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад або за угодою міжвласниками землі або землекористувачами та підприємствами, установами йорганізаціями. Отже, у разі самовільного зайняття земельних ділянок цей порядокне застосовується. Методика  у спірних правовідносинах  не застосовується  з підстав, наведених у поясненнях Державної інспекціїсільського господарства в Херсонській області.

ВАЖЛИВО: За висновком суду першої інстанції позивач розрахував збитки,виходячи з фактичних даних, які  обґрунтував даними бухгалтерського облікута звітності, що відповідає приписам статті 22 ЦК як упущена вигода. Наположення постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284«Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам»позивач не посилався та на її підставі розрахунку збитків не проводив.

Однак апеляційний суд, із висновками якого погодився й судкасаційної інстанції, зазначив, що розрахунок розміру збитків має здійснюватисявиключно на підставі Методики. Позивач вказаних норм не дотримався, матеріалисправи не містять правильного розрахунку розміру понесених збитків,  отжеу діях відповідача відсутні елементи складу цивільного порушення, що, в своючергу, унеможливлює покладення на Відповідача обов’язку відшкодовувати збитки успірних правовідносинах.

Разом із тим у справі № 12/5026/339/2012,копію постанови в якій надано для порівняння, суд касаційної інстанції дійшоввисновку, що доведення позивачем протиправності поведінки відповідача, якаполягає у самовільному зайнятті земельних ділянок, користувачем яких є позивач,наявність причинного зв’язку між такою поведінкою відповідача та заподіянимипозивачу збитками у вигляді неодержаних доходів, вини правопорушника єпідставою для задоволення позову.

У справі № 922/2838/13 суддійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог щодостягнення суми неодержаного прибутку у зв’язку із самовільним зайняттямвідповідачем земельних ділянок, які отримано позивачем в оренду.

У справах № 904/4338/14, № 907/415/14, № 916/272/15 судкасаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, щовикористання відповідачем земельної ділянки комунальної власності безоформлення права користування землею є підставою для стягнення на користьоргану місцевого самоврядування збитків у вигляді неотриманого доходу (орендноїплати).

У постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 рокуу справі № 3-383гс15 тавід 07 жовтня 2015 року у справі № 3-741гс15 викладеновисновок про те, що для застосування такої міри відповідальності як стягненнязбитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення,а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправноюповедінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цихелементів цивільно-правова  відповідальність не настає. Висновок судівкасаційної та апеляційної інстанцій про відсутність у діях відповідача складуцивільного правопорушення є необґрунтованим, оскільки товариство користувалосяземельною ділянкою без правовстановлюючих документів, що позбавило раду праваодержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який вона могла б отримувати,якби її право не було порушено.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 рокуу справі № 6-2588цс15 наведеноправовий висновок про те, що користування земельною ділянкою безправовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід увигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право небуло порушено. Отже, у випадку неукладення договору оренди, суперфіцію абоінших правочинів як правових підстав для користування земельною ділянкою з виникористувача настають правові наслідки, передбачені статтею 157 ЗК і Порядкомвизначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам,затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні нормматеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходив знаступного. 

За змістом статей 15, 16 ЦК кожна особа має право звернутисядо суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права таінтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способівзахисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способивідшкодування майнової шкоди.

Відповідно до статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків урезультаті порушення її цивільного права, має право на їхвідшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язкузі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила абомусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи,які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не булопорушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями  статей224, 225 ГК, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушивгосподарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарськоїдіяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законніінтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненоюстороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, якіуправнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання абододержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Доскладу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарськеправопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеногомайна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафнісанкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додаткововитрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідокпорушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода),на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належноговиконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкодиу випадках, передбачених законом.

ВАЖЛИВО: Підстави для настання цивільно-правовоївідповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК.

Згідно зі статтею 211 ЗК за самовільне зайняття земельнихділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавствацивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України «Про державний контрольза використанням та охороною земель» самовільнезайняття земельної ділянки – будь-які дії, які свідчать профактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішенняоргану виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу увласність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненогоправочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно дозакону є правомірними.

Відповідно до статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам таюридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельноїділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його правна землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володінняземельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

ВИСНОВОК: Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку,що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правовоївідповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементівскладу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чибездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинногозв’язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. Завідсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише занаявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення,яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред’явленнявимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає напозивача обов’язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отриманів разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.   

Дійсно, відповідно до положень частини третьої статті 157 ЗКпорядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачамвстановлюється Кабінетом Міністрів України. Проте норми матеріального права,які регулюють спірні правовідносини, не встановлюють обов’язку позивачапідтвердити свої вимоги виключно  розрахунками,зробленими відповідно до Методики (частина друга статті 34 ГПК).

Матеріал по темі: «Використання земельної ділянки без правового оформлення:орендна плата»