Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
28.03.2017 11:16

Право власності на нерухоме майно на підставі шлюбного договору

Адвокат (судовий захист), магістр права

Перехід право власності між подружжям на нерухоме та інше майно, яке підлягає державній реєстрації на підставі шлюбного договору.

шлюб.jpg

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розглядуцивільних і кримінальних справ від 22.02.2017 р. у справі № 758/4906/15-ц (ЄДРСРУ№ 65248511) досліджено питання переходу право власності на нерухоме майно міжподружжям на підставі (виключно) шлюбного договору.

Згідно з ч. ч. 1, 9 ст. 7 СК України сімейні відносинирегулюються цим кодексом та іншими нормативно-правовими актами на засадахсправедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засадсуспільства.

Серед загальних засад регулювання сімейних відносин у ч. 2ст. 7 СК України закріплена можливість урегулювання цих відносин задомовленістю (договором) між їх учасниками.

(!!!) Стаття 9 СК Українивизначає загальні межі договірного регулювання відносин між подружжям, а саме:така домовленість не повинна суперечити вимогам СК України, іншим законам таморальним засадам суспільства. Під вимогами законів у цьому випадку слідрозуміти імперативні норми, що встановлюють заборону для договірногорегулювання відносин подружжя.

Оскільки договір, в тому числі шлюбний договір, передусімє категорією цивільного права, то відповідно до ст. 8 СК України у випадкахдоговірного регулювання сімейних відносин повинні застосовуватися загальнінорми ст. ст. 3, 6 ЦК України щодо свободи договору, а також глав 52, 53 ЦКУкраїни щодо поняття та умов договору, його укладення, зміни і розірвання.

Так, ч. 3 ст. 6 ЦК України передбачає, що сторони вдоговорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства іврегулювати свої відносини на власний розсуд, надаючи, таким чином, особамправо вибору: використати існуючі норми законодавства для регулювання своїхстосунків або встановити для цих стосунків власні правила поведінки.

Отже принцип свободи договору відповідно до ст. ст. 6, 627ЦК України є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсудреалізувати, по-перше: можливість укласти договір (абоутриматися від укладення договору); по-друге,можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьомузустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положеньдоговору, встановлені законом.

ВАЖЛИВО: нормаст. 97 СК України надає подружжю право визначати у шлюбному договорі правовийрежим майна, набутого до чи під час шлюбу, та не містить заборон або будь-якихобмежень цього права.

Аналогічна правова позиція викладена у постановіВерховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі № 6-230цс14.

Водночас згідно з ч. 5 ст. 93 СК України за шлюбним договором не можепередаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, правона яке підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набутеподружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільноїсумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини(навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо)самостійного заробітку (доходу).

При цьому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК Україниособистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за часшлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

ВИСНОВОК: Всилу положень ч. 2 ст. 97 СК України та ч. 5 ст. 93 СК України при укладеннішлюбного договору сторони можуть домовитися про непоширення на майно, набутеними за час шлюбу, положень ст. ст. 57, 60 СК України, однак, на підставі шлюбногодоговору неможливий перехід до одного з подружжя права власності на нерухомемайно та інше майно, яке підлягає державній реєстрації.

Виходячи зі змісту статей 9, 103 СК України, статей 203,215 ЦК України підставою недійсності шлюбного договору є недодержання в моментвчинення стороною (сторонами) таких вимог:

1) зміст шлюбного договору не може суперечитизаконодавству України, а також моральним засадам суспільства; 

2) волевиявлення кожного із подружжя при укладеннішлюбного договору має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

3) шлюбний договір має бути спрямований на реальненастання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бутиспрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Встановлення у шлюбному договорі правового режиму майнаподружжя не створює правових наслідків, які обумовлені цим договором, томуукладення такого договору спрямоване не на реальне настання правових наслідків,а з іншою завідомо неправомірною метою. (наприклад: укладення шлюбного договоруспрямоване на ухилення одного з подружжя від виконання рішення суду простягнення з нього на користь позивача боргу, чим порушені права останнього).

Укладення шлюбного договору, який за своїм змістомсуперечить вимогам закону, а також не спрямований на реальне настання правовихнаслідків, що обумовлені ним, є порушенням частин першої та пятої статті 203 ЦКУкраїни, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання йогонедійсним (УхвалаВерховного суду України від 15.02.2012 р. у справі  №6-42607сво10, ЄДРСРУ № 21840063).

 

P.s. додатково див. матеріал «Шлюбний договір:всі «за» чи «проти» (зразок договору)».

 

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи