Порядок стягнення збитків Державною фінансовою інспекцією України

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ .

Згідно із статтею 1 зазначеного Закону здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Статтями 2, 8, 10 вказаного Закону визначені головні завдання, основні функції та права органу державного фінансового контролю.

Зокрема, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб’єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування які використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно  (далі -   підконтрольні установи ),   за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб’єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 р. № 310, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Пунктом 7 вказаного Положення визначено, що Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Згідно із пунктами 1, 8 та  10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 року № 2939-ХІІ  перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо).

Порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Підставою яка сприяє виникненню спорів між Держфінінспекцією та підконтрольними установами, є невиконання останніми вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства.

 

Основними позовними вимогами Держфінінспекції є:

-   зобов’язання виконати вимоги щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства;

-  стягнення коштів;

-  надання дозволу на проведення позапланової ревізії (продовження терміну її проведення).

 

Постановою  Верховного суду України від 28  жовтня 2014 у справі № 21-462а14   передбачено, що відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов’язковими для виконання службовими особами об’єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред’являти обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

 

ВАЖЛИВО:   При виявленні збитків, завданих державі чи об’єкту контролю,  орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави , якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

 

Висновок Верховного суду України однозначний:  вимога   органу державного фінансового контролю  спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов’язковою до виконання.

 

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об’єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.  Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

 

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов’язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов’язки.

 

ВАЖЛИВО:   Необхідно відмітити, так як збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, а також приймаючи  до уваги той факт, що у справах де Дерфінінспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.   (Верховний суд України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14, від 13 травня 2014 року у справі  № 21-89а14, від 20 травня 2014 року у справі № 21-93а14, від 18 вересня 2014 року у справі  №21-332а14, від 28  жовтня 2014 року у справі  № 21-462а14,  від 25 листопада 2014 року у справі № 21-442а14 та від 23 червня 2015 року у справі № 826/10350/14).

 

ВИСНОВОК:   виявлені Держфінінспекцією  збитки, заподіяні державі чи підконтрольній організації, не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги про усунення порушень.

Більше того, як встановлено у постановах  Вищого адміністративного суду України від 04 червня 2015 року у справі № К/800/55993/13 та від 29 вересня 2016 р. у справі № К/800/26547/15  зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не суд який розглядає позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 10.02.2015 року справа № 21-632а14 та від 23 лютого 2016 року справа № 21-3356а15.

 

Підсумок:

1.  Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів;

2.   Об’єктом контролю (підконтрольні установи) є: міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування, бюджетні установи і суб’єкти господарювання державного сектору економіки, а також підприємства, установи та організації, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державні фондів та фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування які використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно;

3.   Орган державного фінансового контролю має право визначати розмір збитків згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави;

4.   Збитки виявлені Держфінінспекцією відшкодовуються об’єктом контролю у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом;

5.   Збитки не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом Дерфінінспекції про зобов'язання підконтрольну установу вчинити певні дії;

6.   Правильність обчислення збитків перевіряє суд, який розглядає позов Держфінінспекції про стягнення збитків, а не суд який розглядає позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Отже, виходячи з вищевикладеного, вбачається   недоцільним   підконтрольним установам (об’єктам контролю) Держфінінспекції оскаржувати розмір збитків або відповідні пункти Вимоги (які стосуються порядку нарахування  та розміру збитків)  разом з адміністративною позовною заявою про визнання рішення – вимоги протиправною, оскільки правильність та законність розрахунку «збитку» буде досліджуватися судом за позовом Держфінінспекції у разі невиконання підконтрольною організацією, в добровільному порядку, вимоги останньої.