Нововиявлені обставини & новий доказ: відмінність правозастосування

Чи є тотожними поняттями - нововиявлені обставини (як факт) і новий доказ (як підтвердження факту)?

Нововиявлені обставини – це юридичні факти, які мають істотне значення для розглядусправи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомізаявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішеннямзаконної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (п. 3 Постанови № 4 Пленуму ВССУ від30.03.2012 р. «Про застосування цивільного процесуального законодавства приперегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами»).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленомупорядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ціобставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними ідопустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, якаґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судому процесі розгляду справи (п. 2 Постанови ПленумуВищого господарського суду України від 26.12.2011 N 17 «Про деякі питанняпрактики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»).

В свою чергу ПленумВерховного Суду України у постанові від 27.02.81 р. № 1 «Про практику переглядусудами у зв'язку з нововиявленим обставинами  рішень,  ухвал і  постанов   у  цивільних  справах, що набрализаконної сили»  із змінами, внесеними згідно з Постановою ПленумуВерховного Суду України № 15 від 25.05.1998 р.,  надав судам роз’яснення зметою усунення недоліків, що мають місце в судовій практиці, і забезпеченняоднакового й правильного застосування судами чинного законодавства при розглядізаяв про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином і з оглядуна вищевикладене не можуть вважатисянововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не булисвоєчасно подані сторонами, оскільки до нововиявлених обставин можуть бутивіднесені матеріально-правові факти, що були наявні на час розгляду справи, алене були і не могли бути відомими заявнику, на яких ґрунтуютьсявимоги і заперечення сторін або які мають значення для правильного вирішенняспору.

Аналогічну правовупозицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 зі справи№ 3-108гс14: «До нововиявлених обставин можуть бути віднесеніматеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, атакож інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розглядусправи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розглядусправи».

ВАЖЛИВО: Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується напереоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Перегляд судових рішеньу зв’язку з нововиявленими обставинами врегульовано статтями 361–365 Цивільногопроцесуального кодексу України, статтями 112–114 Господарського процесуальногокодексу України, статтями 245–253 КАС України. Необхідно зазначити, щозаконодавець уніфікував засади процесуального порядку перегляду судових рішеньза нововиявленими обставинами у перерахованих видах судочинства. Значновідрізняється лише правова регламентація провадження за нововиявленимиобставинами у кримінальному процесі (статті 459–467 Кримінального процесуальногокодексу України).

Разом з тим такийперегляд судових рішень повинен відбуватися з урахуванням загальних принципівздійснення правосуддя, зокрема тих, на обов’язкове дотримання яких звертаєувагу Європейський суд з прав людини та які випливають зі змісту положеньКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 14Міжнародного пакту про громадянські й політичні права.

Відносно практики ЄСПЛ,то необхідно зауважити, що у  п. 42 справа «Желтяков проти України» (заява№ 4994/04)  Суд вказує, що право на справедливий розгляд судом,гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контекстіПреамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права якчастину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектівверховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, колисуди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див.рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania),  №28342/95, п.61, ECHR1999-VII).

Більше того, як зазначивЄвропейський суд з прав людини - повага до принципу верховенства права тапоняття справедливого судового розгляду вимагає, щоб усі підстави застосуваннязворотної сили закону аналізувалися з особливою пильністю (рішенняЄСПЛ  усправі Zielinski and Pradal & Gonzalez and Others v. France).

Однак, яквбачаєтьсяізрішенняЄвропейськогоСудузправлюдини  від 18 листопада 2004 рокуусправі «ПравєднаяпротиРосії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27–28, тарішеннявід 6 грудня 2005 рокуусправі «ПоповпротиМолдови» № 2 (Popov v.Moldova № 2),заява № 19960/04, п. 46). процедураскасуванняостаточногосудовогорішенняузв'язкузнововиявленимиобставинамипередбачає,щоіснуєдоказ, якийранішенемігбутидоступний,однаквінмігбипризвестидоіншогорезультатусудовогорозгляду.

Згідно ж із статтею 17Закону України "Про виконання рішень та застосування практикиЄвропейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справпрактику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ВИСНОВОК: Виходячи з правозастосовної судової практики вбачається, щонеобхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявністьтрьох умов: 1) їх існування на час розгляду справи; 2) ці обставини не моглибути відомі заявникові на час розгляду справи; 3) істотність даних обставин длярозгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняттяіншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Більше того, потрібночітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (якпідтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами поданіучасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєюправовою природою є саме новими доказами.

Разом з цим, виникненнянових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою длязміни або скасування судового рішення.