Стягнення курсової різниці у зв’язку із коливанням курсу долару США

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права н

Відповідно до ст. 1 ЗаконуУкраїни «Про Національний банк України» офіційний валютний курс- курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України якуповноваженим органом держави.

Згідно НаказуМіністерства фінансів від 10.08.2000 року № 193 «Про затвердження Положення(стандарту) бухгалтерського обліку «Вплив змін валютних курсів», валютний курс- це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України догрошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсоварізниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валютипри різних валютних курсах.

Ч. 1 ст. 1049Цивільного кодексу (далі - ЦК)України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошовікошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самійкількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йомупозикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 99Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривняє законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦКУкраїни).

Іноземна  валютаможе використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом(частина друга статті 192 ЦКУкраїни).

Відповідно дочастини першої статті 533 ЦКУкраїни грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Отже,гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на територіїУкраїни.

Разом із тим частинадруга статті 533 ЦКУкраїни допускає, що сторони можуть визначити в грошовомузобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума,що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсомНаціонального банку України.

Згідно з частиноютретьою статті 533 ЦКУкраїни використання іноземної валюти як засобу платежу приздійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лишеу випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦКУкраїни).

Необхідно зауважити,що ч. 2 ст. 533 ЦК України встановлює, якщо узобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, щопідлягає сплаті у гривнях, визначаєтьсяза офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення невстановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Інфляція – цезнецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін натовари і послуги (п. 2 Методологічних положень щодо організації статистичногоспостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) ірозрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Державного комітетустатистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

В свою чергу відповідно до абз. 5 п. 9 Постанови Пленуму Верховного судуУкраїни від 27.03.1992 р. за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справза позовами про відшкодування шкоди»  утому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправленняпошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи,на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи,відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконанняпроводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Разом з тим Верховнийсуд України також вказав, що за змістом статті 1 Закону України від 3 липня1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індексінфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динамікузагального рівня цін на товари та послуги, які купує населення дляневиробничого споживання.

Офіційний індексінфляції, що розраховується Держкомстатом,визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельноїспроможності гривні, а не іноземної валюти.

Важливо: індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України –гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

 Більше того,Верховний суд України акцентував увагу на те, що при ухваленні судом рішення потрібноперерахувати суму боргу з іноземної валюти на національну, урахувати офіційний курс гривні доіноземної валюти, установлений Національним банком України на день ухваленнясудового рішення.

Відповідно до п.17постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних такримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосуваннясудами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитнихправовідносин», передбачено, що зобов'язання припиняється із підстав,передбачених договором або законом. Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях599-601, 604-609 ЦК України.

 Судовапрактика.

З аналізу судовоїпрактики вбачається неоднорідність судових рішень, щодо можливостістягнення курсової різниці після рішення суду.

 Позиція Верховного судуУкраїни

(http://reyestr.court.gov.ua/Review/39689407). 

Розділом 3 ПостановиВСУ від 02.07.2014 р. передбачено наступне.

«III. Перевіряючи доводи заявника в частинізастосування статті 533 ЦК України щодо валютивиконання зобов'язання, Судова палата у цивільних справах Верховного СудуУкраїни виходить із такого.

Аналіз зазначених норм права дає підстави длявисновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якійобчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконанняє національна валюта України - гривня.» .

 Позиція апеляційних такасаційних інстанцій 

Зокрема, РішеннямАпеляційного суду Чернівецької області від 12.06.13 р. змінено рішення судупершої інстанції та стягнута різницякурсових коливань у зв’язку з ухиленням боржника від виконання рішеннящодо стягнення заборгованості.

Мотивування:«Задовольняючи частково позовні вимоги, тавідмовляючи в стягнені курсової різниці, суд першої інстанції, посилаючись наст.ст.509, 628 ЦКУкраїни, зазначив, що такі вимоги є безпідставними.

Проте, не можна погодитися з рішенням суду першоїінстанції в частині відмови в стягнені курсової різниці.

Відповідно до ст.629 ЦКУкраїни, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

 Із положень ст.1049 ЦКУкраїни, позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві позику(грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, утакій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що булипередані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором».

Посилання:   http://reyestr.court.gov.ua/Review/31842355;http://reyestr.court.gov.ua/Review/39913702;http://reyestr.court.gov.ua/Review/34304692.

 Дана правова позиція знайшла своєвідображення  і в Узагальненняхпідготовлених суддею Верховного Суду України Сеніним Ю.Л., науковимконсультантом відділу вивчення судової практики управління вивчення та аналізусудової практики Мельник З.П, к.ю.н. та науковим консультантом відділувивчення судової практики управління вивчення та аналізу судової практикиКоноваловою Н.О., к.ю.н., який у свої роботі зазначає:

«…Якщо в зобов’язанні визначено грошовий еквівалент віноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційнимкурсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення невстановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зважаючина зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду зправ людини, суди у разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми віноземній валюті повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми,що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієїсуми в національну валюту на день здійснення платежу».

Навпаки, рішеннямАпеляційного суду Волинської області від 04.06.14 р. по справі № 161/3589/14-ц, яке утрималось в касаційному переглядівстановлено наступне:

«Згідно з ч. 1 ст. 36 цього Закону Національний банк  встановлює   офіційний  курс  гривні  до іноземних валют та оприлюднює його.

Отже офіційний курс гривні до іноземних валют в різніперіоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина недає підстав стороні у зобов'язанні, спір щодо якого вже вирішений судом, пред'являти після цього до іншої сторонидодаткові вимоги про стягнення курсової різниці.

Таким чином, правові підстави для задоволення позовувідсутні.

Разом з тим, враховуючи, що з часу ухваленнявищезгаданого рішення грошові зобов'язання позичальника перед позикодавцемвиражені у грошовій одиниці України - гривні, то несвоєчасне виконання цихзобов'язань може бути підставою для відповідальності боржника, встановленоїчастиною другою ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати нимвстановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьохпроцентів річних від простроченої суми»

Посилання:http://reyestr.court.gov.ua/Review/39067801,http://reyestr.court.gov.ua/Review/39783030) 

Висновком викладеного є те,що можна йти наступними шляхами:

 O  шляхом звернення із позовною заявою про стягнення інфляційних витрат та3 % річних (ст. 625 ЦК України, Ухвала ВСУвід 25.05.11 р.) виходячи з вже прийнятого судового рішення;

O  шляхом зверненням із позовною заявою про стягненнязбитків пов’язаних із знеціненням валюти на день платежу (ст. 533 ЦК України, абз. 5 п. 9 Постанови Пленуму Верховного судуУкраїни від 27.03.1992 р. за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справза позовами про відшкодування шкоди»).