Невірний підрахунок суми судового збору: хто винен?

Маю нагоду продемонструвати правовій спільноті оклик «гуманітарної» освіти наших правників.

Справедливо буде зазначити, що і я, ще з малку, мав тягу до вивчення гуманітарних дисциплін, а ось математика, алгебра, геометрія та фізика мені давалися важче.

Не буду таїти гріха та вкажу, що при підготовці позовних заяв, а саме для підрахунку заборгованостей (пені, штрафів, індексу інфляції та ін.) мені краще звернутися за розрахунками до фахівця або комп’ютерної програми «Microsoft Excel», аніж самому, за допомогою калькулятора, проводити підрахунки, але мова не про це…

Нижче надаю приклад того, як при неправильному підрахунку суми сплати судового збору, можна втратити право на касаційний розгляд своєї справи, більше того, все було б нічого, як би помилився у підрахунку Скаржник, а що робити, якщо у підрахунках помилився суд касаційної інстанції – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ?

Обставини справи: ТОВ «Х» на початку 2016 р. звертається до суду касаційної інстанції зі скаргою на рішення судів нижчої ланки та сплачує судовий збір (за дві вимоги немайнового характеру) у розмірі 3 307 грн. 20 коп., але суд касаційної інстанції повертає скаргу Заявнику, посилаючись на те, що судовий збір сплачено не у встановленому розмірі.

Обґрунтування цього було наступне: « Згідно п.п.2 та 5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справлявся судовий збір в розмірі 1 мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року. При поданні касаційної скарги на рішення суду судовий збір справлявся у розмірі 70% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"  на 1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі  1378, 00 грн.

З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України № 484-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір",  зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Відповідно до пп. 5 п. 2  ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у редакції, що діє з 01.09.2015 року, ставка судового збору, що підлягає сплаті за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду,становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

 Касаційну скаргу подано 03.02.2016 р.

Таким чином, сума судового збору має складати 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Додане до касаційної скарги платіжне доручення  від січня 2016 р. про сплату судового збору у сумі 3307,20 грн. не може бути належним доказом сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги у відповідності з пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України».

Тепер мій розрахунок суми судового збору (навіть без автоматичного розрахунку на сайті «Судова влада в Україні»): 2 (дві вимоги немайнового характеру) х 1378, 00 (МЗП на 01.01.16 р) х 120 % = 3307, 2 грн.

Постає цілком слушне питання: де логіка???Чому сума судового збору в розмірі   3307, 20 грн. (за дві вимоги немайнового характеру) не може бути належним доказом сплати судового збору у встановленому Законом порядку за подання касаційної скарги?

Віддаю належне ТОВ «Х», яке вийшло з цієї «тупикової» ситуації, шляхом звернення до Верховного суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень п.п. 2, 5 п. 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Зокрема Верховний суд України у справі № 3-283гс16 Постановою від 13.04.2016 року скасував спірну ухвалу Вищого господарського суду України та передав справу на новий розгляд.

Правовим обґрунтуванням цього було наступне: «Судами встановлено, що позов подавався про визнання недійсними двох договорів зберігання, тобто об’єднано дві вимоги немайнового характеру, пов’язані між собою підставами виникнення або поданими доказами.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 5 п. 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки у цій справі за подачу позову з двома вимогами немайнового характеру підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 436 грн., то за подання касаційної скарги ТОВ «Х» у цій справі мало сплатити судовий збір у сумі 2 923 грн. 20 коп.

У той же час ТОВ «Х» сплатило судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 3 307 грн. 20 коп., про що свідчить  відповідне платіжне доручення».

Разом з вищевикладеним Верховний суд України вказав, що сплата судового збору в більшому розмірі, ніж визначено Законом України «Про судовий збір», не є підставою для повернення без розгляду касаційної скарги ТОВ «Х», а є підставою для повернення переплаченої суми судового збору відповідно до п. 1 частини першої та частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, підводячи підсумок зазначеному вбачається, що невірний розрахунок судового збору, причому з боку суду касаційної інстанції, може звести на нівець конституційне право заявника на оскарження судового рішення (див. мій матеріал на цю тему: «Забезпечення державою право на перегляд судових рішень»).