Невірний підрахунок суми судового збору: хто винен?

Маю нагоду продемонструвати правовій спільноті оклик«гуманітарної» освіти наших правників.

Справедливо буде зазначити, що і я, ще з малку, мав тягудо вивчення гуманітарних дисциплін, а ось математика, алгебра, геометрія тафізика мені давалися важче.

Не буду таїти гріха та вкажу, що при підготовці позовнихзаяв, а саме для підрахунку заборгованостей (пені, штрафів, індексу інфляції таін.) мені краще звернутися за розрахунками до фахівця або комп’ютерної програми«MicrosoftExcel», аніж самому, за допомогою калькулятора, проводитипідрахунки, але мова не про це…

Нижче надаю приклад того, як при неправильному підрахункусуми сплати судового збору, можна втратити право на касаційний розгляд своєїсправи, більше того, все було б нічого, як би помилився у підрахунку Скаржник,а що робити, якщо у підрахунках помиливсясуд касаційної інстанції – Вищий спеціалізований суд України з розглядуцивільних та кримінальних справ?

Обставини справи: ТОВ «Х» на початку 2016 р. звертається до судукасаційної інстанції зі скаргою на рішення судів нижчої ланки та сплачує судовийзбір (за дві вимоги немайнового характеру) у розмірі 3 307 грн. 20 коп.,але суд касаційної інстанції повертає скаргу Заявнику, посилаючись на те, щосудовий збір сплачено не у встановленому розмірі.

Обґрунтування цьогобуло наступне: « Згідно п.п.2 та 5 ч.2 ст.4Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського судупозовної заяви немайнового характеру справлявся судовий збір в розмірі 1мінімальної заробітної плати станом на 1 січня календарного року. При поданнікасаційної скарги на рішення суду судовий збір справлявся у розмірі 70% ставки,що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Статтею8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік"  на1 січня 2016 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячномурозмірі  1378, 00 грн.

З 01.09.2015 року набрав чинності Закон України № 484-VII"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплатисудового збору", яким внесено зміни до ЗаконуУкраїни "Про судовий збір",  зокрема, в частині розміру ставок судовогозбору.

Відповідно до пп. 5 п. 2  ч. 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", у редакції, що діє з01.09.2015 року, ставка судовогозбору, що підлягає сплаті заподання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду,становить 120 відсотків ставки, щопідлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

 Касаційну скаргу подано 03.02.2016 р.

Таким чином, сума судового збору має складати 120відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви іскарги.

Додане до касаційної скарги платіжнедоручення  від січня 2016 р. про сплату судового збору у сумі 3307,20грн. не може бути належним доказом сплати судового збору у встановленомузаконодавством розмірі, що є підставою для повернення касаційної скарги увідповідності з пунктом 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексуУкраїни».

Тепер мій розрахунок суми судового збору (навіть без автоматичногорозрахунку на сайті «Судова влада в Україні»): 2 (дві вимоги немайновогохарактеру) х 1378, 00 (МЗП на 01.01.16 р) х 120 % = 3307, 2 грн.

Постає цілком слушне питання: делогіка???Чому сума судового збору в розмірі   3307, 20 грн. (за дві вимоги немайновогохарактеру) не може бути належним доказом сплати судового збору у встановленомуЗаконом порядку за подання касаційної скарги?

Віддаю належне ТОВ «Х», якевийшло з цієї «тупикової» ситуації, шляхом звернення до Верховного суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційноїінстанції положень п.п. 2, 5 п. 2 частини другої статті 4 Закону України «Просудовий збір».

Зокрема Верховнийсуд України у справі № 3-283гс16 Постановою від 13.04.2016 року скасував спірну ухвалу Вищогогосподарського суду України та передав справу на новий розгляд.

Правовимобґрунтуванням цього було наступне: «Судамивстановлено, що позов подавався про визнання недійсними двох договорівзберігання, тобто об’єднано дві вимоги немайнового характеру, пов’язані міжсобою підставами виникнення або поданими доказами.

Відповідно до п.п. 2 п. 2 частини другої статті 4 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заявинемайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальноїзаробітної плати.

Згідно з п.п. 5 п. 2 частинидругої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору заподання касаційної скарги на рішення суду становить 120 відсотків ставки, щопідлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Оскільки у цій справі за подачу позову з двома вимогаминемайнового характеру підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2 436 грн.,то за подання касаційної скарги ТОВ «Х» у цій справі мало сплатити судовий збіру сумі 2 923 грн. 20 коп.

У той же час ТОВ «Х» сплатилосудовий збір за подання касаційної скарги в сумі 3 307 грн. 20 коп., прощо свідчить  відповідне платіжнедоручення».

Разом з вищевикладенимВерховний суд України вказав, що сплата судового збору в більшому розмірі,ніж визначено Законом України «Про судовий збір», не є підставою для поверненнябез розгляду касаційної скарги ТОВ «Х», а є підставою для поверненняпереплаченої суми судового збору відповідно до п. 1 частини першої та частинидругої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, підводячи підсумокзазначеному вбачається, що невірний розрахунок судового збору, причому з бокусуду касаційної інстанції, може звести на нівець конституційне право заявника наоскарження судового рішення (див. мій матеріал на цю тему: «Забезпечення державою право на перегляд судових рішень»).