Визнання податковим органом(!) недійсності правочину: законно чи ні?
Чи передбачена Законом можливість визнання фіскальним органом правочину нікчемним або фіктивним, на підставі припущень, що відповідні господарські операції платника податків, були здійснені без наміру створення правових наслідків?
Увідповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексуУкраїни встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, якаполягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правовогоакта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різнихнормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування правта обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактуєтьсяна користь платника податку.
Зазначенанорма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метоюформування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткуванняподатком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість.За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаютьсясформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган непозбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідностізадекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковомуобліку фактичним обставинам.
Прицьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме наконтролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формуванняданих податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильностіскладення та достовірності первинних документів.
Умовоюдля визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави тасуспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. Прицьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину єпосадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слідустановити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчиненняпротиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умиселвиник, тощо.
Відповідна правова позиція відображена уІнформаційному листі Вищого адміністративного Суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11.
Стаття 207 Господарського кодексу України встановлює, щогосподарське зобов'язання яке не відповідає вимогам закону, або вчинено зметою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладеноучасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарськоїкомпетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї ізсторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністюабо в частині.
Заналізу змісту статті 20 Податкового кодексу України вбачається, що фіскальнійслужбі відповідно до покладених на неї функційта повноважень не надано право щодо встановлення фіктивності діяльностісуб'єкта господарювання.
Увідповідності до положень ст. 55-1 Господарського кодексу України наявністьперелічених у ній ознак фіктивності діяльності підприємства може бути лишепідставою для звернення до Суду для визначення фіктивного характеру діяльностіпідприємства.
Тобто,законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочинунікчемним або фіктивним характеру діяльності підприємства в цілому під час проведенняперевірки суб’єкта господарювання на підставі припущень, що відповіднігосподарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено безнаміру створення правових наслідків.
Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного Суду України №742/11/13-11від 02.06.2011 року при дослідженні факту здійсненнягосподарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо міжучасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошовихзобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, якіукладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг якихдекларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгуплатником податку.
При цьому, відносини міжучасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не маютьбезпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції,вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та йогобезпосереднім контрагентом.
Як зазначено в Ухвалі ВищогоАдміністративного Суду України від 19.11.2013 року у справі № К/800/1821/13: «…податковезаконодавство не ставить в залежнiсть податковий облiк (стан) певного платникаподатку вiд iнших осiб, вiд фактичної сплати контрагентом податку до бюджету,вiд перебування постачальника за юридичною адресою, а також вiд йогогосподарських та виробничих можливостей,оскiльки питання вiднесення певних сум податку на додану вартiсть доподаткового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та незалежить вiд розрахункiв з бюджетом третiх осiб».
Окремуувагу вважаю з акцентувати на рішенні Вищого адміністративного суду України від14.11.2012 року по справі № К/9991/50772/12 яким було встановленийфакт перевищення своїх службових повноважень фіскальним органом - податковоюінспекцією в частині визнання недійсності (фіктивності) угоди, тільки напідставі свого рішення.
Крім того, відповідно до постанови ПленумуВерховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу нанаступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягаєрозгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтисяокремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьомувипадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемністьправочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсностіправочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваногоправочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемностіправочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Таким чином,навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають праволише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів,отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересамдержави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність».
Враховуючи зазначене суд чітко констатував, що інший підхід потенційно буде виключнозловживанням, тобто надасть можливість посадовим особам державних органів навласний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) беззвернення до суду, що не є неправильним виходячи з загальних засад судочинства.
Крімтого, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановленняпротиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказувавЄвропейський суд з прав людини, зокрема у рішенні від 9 січня 2007 року урішенні «Інтерсплав проти України», а також Верховний Суд України, зокрема упостанові № 21-1578 від 13.01.2009 року.
ВерховнийСуд України звернув увагу на те, що платник податків, за умови його необізнаності,не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тимбільше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства наздійснення господарської діяльності.
Вищенаведенийвисновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від18.03.2010 року по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п.23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявленняподатковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платникаПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щобстягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд,прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) цене мало б.
Отже, Європейськийсуд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальностіплатника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнаватинегативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
- Альтернативи децентралізації енергогенерації в Україні не існує Олексій Гнатенко вчора о 15:31
- Відкриті дані: прозорість проти корупції Діана Граділь вчора о 13:39
- Способи захисту прав власника від самочинного будівництва на земельній ділянці Євген Морозов вчора о 10:45
- Власть, наука, интеллект – инвестиции в средний и малый бизнес и устойчивое развитие Вільям Задорський вчора о 04:01
- Прифронтовий Миколаїв. Яку допомогу можна отримати у місті, де лінія фронту зовсім близько Галина Скіпальська 25.07.2024 13:53
- На що дивляться інвестори? Олександр Висоцький 25.07.2024 12:22
- Де нормальний начпрод, там якісні продукти харчування Дана Ярова 25.07.2024 12:06
- Розвиток європейського ринку водню: Нові ініціативи та перспективи Олексій Гнатенко 25.07.2024 10:17
- Внесіть зміни у свій щоденний "to do list" Катерина Кошкіна 25.07.2024 09:59
- Гранти на відновлення та енергоефективність житла: можливості від Фонду енергоефективності Єгор Фаренюк 24.07.2024 21:44
- Порушення прав власника земельної ділянки внаслідок самочинного будівництва Євген Морозов 24.07.2024 19:48
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? Євгеній Сільверстов 24.07.2024 18:00
- Кого підтримуватиме Ізраїль під час виборів у США? Олег Вишняков 24.07.2024 13:22
- Європейська рада схвалила висновки щодо інфраструктури електромережі ЄС Олексій Гнатенко 24.07.2024 12:30
- Спільна власність чоловіка та жінки, які проживають без реєстрації шлюбу Євген Морозов 23.07.2024 19:26
- Boris Johnson: Запрошення до усвідомлення – домовлянь з РФ не буде 1883
- Суди проти рф – реалії, фантазії, міфи. Перспективи Арбітражу 299
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? 91
- Чому конкурентні закупівлі – це більше ніж просто вимога закону 65
- Дизайн дитячого простору 63
-
11 млрд доларів тому, кого немає. На що просила гроші Україна в Берліні
Бізнес 87050
-
У Харкові обрали нові назви для трьох станцій метро
Бізнес 11258
-
Помпео виклав своє бачення мирного плану Трампа: лендліз на $500 млрд і реальні санкції
Бізнес 9249
-
Криза мобільного зв’язку. Скільки коштуватиме подовження зв'язку під час відключень
Бізнес 5719
-
Київський підприємець почав розбирати Tesla, щоб заряджати оселі – FT
Технології 5427