Про гіркий досвід співпраці України з італійським гігантом автодорожньої індустрії TODINI Costruzioni Generali та про уроки на майбутнє.
На початку 2013 року «Укравтодор» підписав зіталійською будівельною компанією «TODINICostruzioniGeneraliS.р.А.» контракт на ремонт близько100 кілометрів автомобільної дороги міжнародного значення М-03Київ-Харків-Довжанський. Буквально все сприяло успішному виконанню робіт підрядником:і кошти Світового банку, надані Україні у вільноконвертованій валюті, іфіксований курс гривні, і визнані та відточені десятиліттями світової практикиумови контракту на основі видань Міжнародної асоціації інженерів-консультантів.Але, як показав гіркий досвід, Україна отримала не кейс зразкового виконанняконтракту, а урок на майбутнє, що навіть такі мега-монстри будівельноїіндустрії, як «TODINICostruzioniGeneraliS.р.А», далеко не завжди граютьза правилами.
Варто одразу сказати, що у відведені строкиконтракт не був завершений, дорога стала черговим довгобудом, а кількістьпроблем з «TODINI» збільшувалась в геометричній прогресії. Враховуючи,що Укравтодор мав більш ніж достатньо підстав для розірвання контракту, усерпні 2016 року було прийняте рішення поставити крапку у відносинах зіталійським будівельним гігантом. Зауважу, що Світовий банк повністю підтримавце рішення.
Положеннями контракту FIDICпередбачено, що всі спори, які виникають підчас виконання робіт, мають бути вирішені Радою з врегулювання суперечок.Головне, що вказана Рада повинна бути укомплектована міжнародним експертом звирішення спорів. Його персона має бути погоджена сторонами, або визначенаМіжнародним центром з врегулювання інвестиційних спорів. Саме другий варіант випав надолю контракту між «Укравтодором» та «TODINI. Відповідно до положень договорупро конфіденційність, я не можу називати експерта на ім’я. Проте можузасвідчити почесні регалії, титули, безмежний досвід та англійське походження міжнародногоарбітра. Очевидно, що все це тільки підсилило сподівання «Укравтодору» навинесення справедливих та об’єктивних рішень, адже англійська системаправосуддя вважається однією із найбільш досконалих у світі. Для довідки, вартотакож зазначити, що гонорари міжнародного арбітра вимірюються десятками тисяч віноземній валюті та пропорційно покладаються на плечі сторін контракту.
Проте всі сподівання «Укравтодору» на справедливі вердикти міжнародногоексперта виявилися марними, коли він виніс своє перше рішення. Навіть іноземніконсультанти «Укравтодору» були здивовані, з якою легкістю пан-англієць приймаводнозначні вироки на користь підрядника, не враховуючи при цьому жоднихаргументів іншої сторони та визначених процедурних правил. Перший позов підрядника : «Укравтодор» має компенсувати всі ввізні мита та ПДВ на всеобладнання, ввезене «TODINI» в Україну для виконання робіт увідповідності до контракту. Заявлена сума позову перевищувала 50 млн. грн. Не дивлячись на явні махінації та зловживання іноземноїфірми, вирок експерта був безапеляційним: «Укравтодор» має сплатити підрядникувсю суму позову до копійки.
Дивно, як це вельми професійний пан змігпрогледіти те, що було видно неозброєним оком? Навіть документи, які уподальшому стали підґрунтям для звинувачень компанії «TODINI» у шахрайстві, експерту подав сампідрядник. Додайте іще той факт, що, згідно процедурних правил, арбітр мавправо прийняти рішення «за принципом». У свою чергу, всі бухгалтерськіпідрахунки, які б встановили фінальну суму для сплати Укравтодором, мали встановитикомпетентні особи, а саме інженери-консультанти на контракті. Проте англійськийексперт вирішив не обмежуватись процедурними правилами, чим суттєво «допоміг»сторонам спору.
Другий позов: відшкодування підряднику витрат,пов’язаних з продовженням дії контракту, зокрема на утримання головного офісу вРимі. Сума позову близько 2 млн. євро.
Як виявилося, головний офіс в Римі тільки йпереймався контрактом компанії «TODINI» в Україні, більше нічим незаймався, а кількість персоналу цього офісу наближалась до кількості всіх робітників,які були залучені до робіт безпосередньо на дорозі.
Вирок пана арбітра знову безапеляційний: «Укравтодор» маєсплатити, й крапка. Знову таки, арбітр призначив саме таку суму, яку заявивпідрядник. Напевно, він керувався принципом «навіщо перевіряти, якщо джентльменвірить джентльмену на слово».
Звісно, Укравтодор не погоджувався з такими рішеннями англійськогоексперта та мав процесуальне право оскаржити їх в арбітражі. Але знову суворіреалії: арбітраж в Парижі, судові витрати за рахунок позивача, а їх вартість -значне навантаження на бюджет України.
Проте це був зовсім не фінал, адже на аренуподій знову виходить арбітр з Туманного Альбіону. Він уже виніс рішення зачерговим позовом підрядника - стосовно неправомірності розірвання контракту.
«Поновити контракт з «TODINI», бо його розірваннянеправомірне за всіма пунктами», - такий черговий вердикт арбітра.
Виявляється, з п’яти підстав для розірвання,жодна не має підґрунтя. І це при тому, що срок завершення робіт сплинув майже три роки тому,а дорога давно мала бути повноцінно доступною для користувачів.
Також на підтвердження викладеної інформація япропоную усім бажаючим ознайомитись з відомостями Єдиного реєстру судовихрішень, де судова влада публікує всі свої рішення. Тут наш підрядник також непасе задніх - майже щодня нові рішення, постанови, ухвали. Спектр таких постанов дуже різноманітний - від цивільних позовів до «TODINI» з метою стягненнязаборгованості (а це сотні мільйонів гривень), до кримінальних проваджень,пов’язаних з несплатою «TODINI» податків на, знову ж таки,сотні мільйонів гривень.
Врешті-решт, якщо хтось до сих пір має сумнівиз даного питання, тому можна ознайомитися з останніми публікаціями італійськоїпреси, де топ-темою стали безпрецедентні викриття італійської будівельноїмафії. Масштаби виявленої корупції колосальні: мільярди євро, а кількістьзаарештованих осіб вимірюються десятками. І, знову таки, як головний осередоккорупції озвучується материнська компанія підрядника «TODINI» - фірма «Salini Impregilo».
Звісно, ситуація із «TODINI» - це тільки один приклад. Він не єсистемним, і нетреба судити за ним всіх іноземних підрядників. Проте варто усвідомлювати, що упідсумку ми залишаємось із проблемою. Тепер нам необхідно якнайшвидше віднайти можливостіта засоби довести свою правоту, щоб у подальшому шановні гості з цивілізованоїЄвропи не розцінювали Україну виключно як джерело безмежної наживи. З іншогобоку, саме цей кейс є джерелом колосального досвіду для всією системиінфраструктурного будівництва нашої держави, який ми, безперечно, використаємов майбутньому.
