Обраний позивачем спосіб захисту унеможливив судовий захист

Право на судовий захист є конституційним і кожна особа має право на справедливий суд. Разом з тим, у статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширена на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення, а розгляд інших справ допускається у передбачених законом випадках.

З процесуальної точки зору у тому випадку, коли вирішення справа не належить до компетенції суду, йдеться не про відмову у задоволенні позовних вимог, а про відсутність права доступу до суду, що констатується в ухвалі про відмову у відкритті провадження або про закриття провадження у справі.

Однією зі справ, в яких суд констатував відсутність у позивача права на судовий захист з огляду на обраний спосіб захисту, стала справа за позовом приватного підприємства до виконкому про визнання протиправним і скасування рішення останнього "Про затвердження акта комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою" (постанова ВП ВС від 27 березня 2019 року у справі № 917/902/18).

Позов був обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення виконкому є упередженим та протиправним, оскільки підприємство не порушувало земельного законодавства та не завдавало збитків територіальній громаді міста, натомість позивач здійснював усі необхідні заходи для набуття земельної ділянки у власність. Рішенням виконкому затверджено акт комісії по визначенню та відшкодуванню збитків, заподіяних територіальній громаді внаслідок порушення земельного законодавства, за користування земельною ділянкою, відповідно до якого розмір збитків за користування ділянкою без правовстановлюючих документів з 29 березня 2015 року по 29 березня 2018 року становить 922 705,40 грн. Термін, що встановлений для сплати завданих збитків, становить 1 місяць. Позивач не вважав себе винним у заподіянні збитків, оскільки в 2013 році звернувся до міської ради із заявою про викуп зазначеної земельної ділянки на умовах розстрочки й з цього часу тривала процедура її викупу. У 2013 році виконком отримав від позивача кошти в сумі 100 тис. грн. в якості авансового внеску за придбання земельної ділянки. У 2015 році на виконання рішення міської ради від 29 жовтня 2013 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки несільськогосподарського призначення для продажу із земель комунальної власності в місті…» позивач оплатив роботи щодо виносу розподільчого газопроводу середнього тиску та вартість робіт.

Обов’язковою умовою надання правового захисту позивачу судом є наявність порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що повноваження відповідача обмежуються лише обчисленням розміру збитків у встановленому порядку. Відшкодування виявлених збитків не можуть бути примусовим на підставі рішення виконкому. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення  до суду з відповідним позовом. Таким чином, оскаржуване рішення Виконкому не створює жодних правових наслідків для позивача, тому не може порушувати його прав чи охоронюваних законом інтересів. Наведене виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Закриваючи провадження в цій справі, суд першої інстанції керувався тим, що предметом спору є публічно-правові відносини, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Проте, Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що рішення виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні ст. 19 КАС України і не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для позивача.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправним та скасування рішення виконкому про затвердження акта щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також розміру таких збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Правова природа оспорюваного рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним та скасування, у зв’язку з чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися у судах.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що закриття провадження у справі є правильним саме з цих мотивів.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає викладеним у раніше ухвалених постановах від 12 грудня 2018 року у справах № 501/463/15-а, 802/2474/17-а висновкам, відступати від яких немає підстав. Тому Ухвалу Господарського суду у цій справі було змінено шляхом викладення мотивувальної частини у іншій редакції.

З текстом рішення можна знайомитися за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/80806729