Ринок праці, газ та хліб. Головні економічні виклики 2022 року для України

Насамперед, це: 

Енергетична криза, пов'язана як із загальносвітовими тенденціями зростання цін на енергоносії через посилення політичних та економічних протиріч, так і з внутрішньо українськими чинниками. Різні вектори протистоянь вносять свою частину у процес збільшення вартості нафти, газу, електроенергії. З одного боку ми бачимо посилення суперництва між США та Китаєм за лідерство у світовій економіці та низку як взаємних санкцій, так і намагання використати пандемію як інструмент міждержавного суперництва. В цій площині знаходяться й спроби з обох боків плинути на РФ, яка зараз «тримає золоту карту» і отримала можливість для геополітичної торгівлі що зі США, що з Китаєм, що з ЄС.

Ризик банкрутства місцевих бюджетів. Він постійно зростає як наслідок того, що децентралізація проводиться в нас лише у площині перенесення на регіональні бюджети загальнодержавних витрат, а на органи місцевого самоврядування – відповідальності за виконання частини, знов-таки, загальнодержавних функцій щодо утримання закладів освіти, охорони здоров’я, фінансування пільг громадянам, тощо. Зазначу, що податкової децентралізації, яка б мала проходити одночасно – не відбувається. Нагадаю, що за часів першого президента України у зведеному бюджеті дохідна частки центрального та регіональних бюджетів були майже однакові, а вже з часів другого президента й дотепер – доходи держбюджету складають приблизно 80%, а місцевих бюджетів – 20% у зведеному бюджеті країни. Так перекладання на місцеву владу відповідальності за виконання загальнодержавних функцій у галузі освіти, охорони здоров'я, ЖКГ та соціальній сфері без відповідної фінансової підтримки може стати основою і для політичної кризи.

Продовольча криза. В її основі, знов-таки, зростання вартості енергоносіїв та відсутність реакції на загрози експорту значної частину врожаю овочів та фруктів. На експорт пішло майже 100% продовольчої пшениці. Парламент не зреагував на це і не надав уряду повноважень по запровадженню нетарифних обмежень вивезення збіжжя за кордон. Внаслідок чого Україна вже у лютому-березні може бути вимушена імпортувати зерно та муку для хлібопекарської промисловості. Відповідно, ціни на хліб та макаронні вироби зростатимуть і через брак зерна/муки, і через високу вартість енергоносіїв, що складають до третини собівартості готової продукції. Це був вимушений визнати навіть прем’єр-міністр Денис Шмигаль, якій 24 грудня заявив, що Кабінет Міністрів планує розглянути можливість націнок на соціальні продукти харчування та соціальний хліб, а також дотацій їхнім виробникам через високі ціни на газ. Вже у січні на нас очікує брак солодощів вітчизняного виробництва. Так, 27 учасників асоціації «Укркондпром», зокрема «Рошен», «Харківська бісквітна фабрика», «АВК», «Монделіс Україна», «Домінік», «Галка», «Дніпропетровський КХК», «Одесакондитер», «Житомирські ласощі» та інші попередили про призупинення виробництва через зростання ціни на газ до 73 грн/м³. Ні, без цукерок на свята ми не залишимось, але імпорт кондитерської продукції буде зростати, бо країни ЄС, на противагу Україні, допомагають своїм виробникам, компенсуючи з бюджету частину витрат, пов’язану зі збільшенням вартости енергоносіїв.

Криза на ринку праці. Через зростання темпів трудової міграції з України, пов'язаної насамперед із низькою зарплатою та зменшенням кількості робочих місць, наступного року вітчизняний ринок праці може втратити від 0,5 до 0,8 млн працівників. В свою чергу, це збільшить навантаження на державний бюджет через зниження рівня власних доходів Пенсійного фонду і створення додаткової потреби у фінансуванні дефіциту його бюджету для сплати пенсій та соціальних виплат.

Зростання витрат на обслуговування та виплату державного боргу. Через підвищення облікової ставки НБУ вартість внутрішніх запозичень цього року зросла до 13-14% річних. Окрім того, постійні публічні заяви політиків та чиновників про можливий початок активних військових дій РФ проти України взимку 2021/22 підвищили вартість зовнішніх запозичень через зростання ризиків вкладень у нашу економіку. Відповідно, наступні запозичення для уряду стануть дорожчими за попередні. Компенсувати збільшення вартості запозичень – нема чим на даний момент.

Це не всі ризики, але вище перелічене буде найсильніше впливати на економіку наступного року.

Нагадую, що лише сильна економіка робить з держави суб’єкта світової політики. В 2021 році частка України у глобальному ВВП – 0,2%. Допоки ми не перетнемо планку хоч би в 1% - ми будемо лишатися непомітними на геополітичній мапі. А допоки не дійдемо до 2%, тобто до складу ТОП-50 економік світу, про суб’єктність не варто навіть згадувати.