Шлях до євроінтеграції лежить через процес євроекономізації вітчизняної господарської діяльності
Не є секретом, що матеріалізація прибутків підприємця починається з його думки. Думка підприємця - це паросток ВВП, мовою військових – це замисел на прибуток. Позитивні, сформовані на підґрунті розвитку власних бізнесових якостей думки, народжують цей славнозвісний валовий внутрішній продукт (ВВП), у його мікроформі.
Спочатку в замислах, які потім реалізуються через керівні розпорядження та доручення, далі - контролем за їх виконанням, організацією переговорів, діяльністю команди, відтворення тощо, що в сукупності складає процес формування позитивної енергії під назвою ДОХІД, з якого може народитись новий процес – формування ПРИБУТКУ, матеріалізованого, у вигляді конкретних грошових коштів. Але й це не кінець. ПРИБУТОК – це лише поштовх до нового замислу про збільшення ефекту, а, відповідно, і нового, масштабованого ВВП. І чим чистіше поле для розвитку бізнес ідей, а найголовніше, чим чистіше шляхи для їхньої реалізації, тим ефективніше працює генератор ідей – вітчизняний підприємець.
Ефективний процес економічного єврооб’єднання фактично відбувся за рахунок існування податку на додану вартість. Універсальний податок з його «наскрізним» характером, тобто, таким, що рівномірно проходить через увесь виробничий ланцюг, побудував кровоносну систему транспортування економічної енергії у вигляді доходів та прибутків серед значної кількості країн. Цей податок унікальний, він завжди і за будь-яких умов стягується з кінцевого споживача. Отже з нас з вами.
Шлях до євроінтеграції лежить через процес євроекономізації вітчизняної господарської діяльності, і це,перш за все, адаптація своєї «кровоносної» ПДВ-системи взаєморозрахунків до ПДВ-системи потенційного Євро–донора, який надалі стане європартнером. Як би то не було , бери на озброєння Директиву ЄС від 28 листопада 2006 року про загальну систему податку на додану вартість, вивчай досвід розвитку, сприяння і помилок, звісно ПДВ – контролю, та втілюй. Але для цього ж треба мати бізнесову думку, народжену в прагненні розвиватись, творити, а не свідомість директора ринку, що має замисел лише збирати ринковий збір, а в разі несплати, блокувати вхід на ринок.
На жаль, процес євроінтеграції від візії та мети в сучасних політизованих реаліях перетворився на гучний тренд декларування. Європартнери з жахом споглядають на можливість інтеграції української ПДВ-системи в своє «ПДВ – джерело». Особливо після запроваджень в Україні блокування реєстрації податкових накладних, по суті читаємо, блокування господарських відносин.
Для людини, яка вперше побачила абревіатуру «ПДВ» у чеку супермаркету, процес проходження ПДВ можна пояснити наступним чином. Весь податок на додану вартість в державі перебуває на так званих спеціальних рахунках, тобто, де-юре він належить платникам ПДВ – підприємств, а де-факто - лежить на рахунках казначейства, ну і звичайно рухається від постачальника до покупця і так далі. Після того, як ви сплатили за товар у магазині, ваші 20% одразу спрямовуються на ці спеціальні рахунки.
Державні менеджери, перед вступом на посаду, декларують, що запустять особливий, звичайно новий, відмінний від попередників, економічний курс розвитку економіки. Але для такого запуску треба щось вдіяти, і щось жодного разу цей новий курс далі замислу не рухається. Уявіть, вам треба щось робити, ви цього робити не вмієте, а часу обмаль, і цей час спливає разом із надією на політичне майбутнє, і при цьому ви одночасно є утримувачем величезної грошової маси платників ПДВ на рахунку казначейства. Чи є спокуса взяти з цієї маси стільки, скільки треба, особливо для латання дірок? Звісно є, і ще яка. Але як це зробити, щоб й іміджу політичному не нашкодити, звичайно під виглядом протидії злочинності в цій сфері. Описаний нижче алгоритм ви точно не знайдете в Директивах ЄС, але будьте впевнені, він взятий з реалій сучасної України.
Спочатку треба підняти галас, що 40% економіки в перебуває в тіні, потім пов’язати це з відсутністю коштів на пенсії, ну і потім просто вказати пальцем на винуватця – платника податку на додану вартість, яким є звичайний вітчизняний підприємець. Після того як інформаційне підґрунтя сформоване, необхідно запровадити механізм, який дозволить зупиняти рух коштів у вигляді податку на додану вартість в електронній системі, а точніше, грошові кошти на казначейському рахунку. А оскільки господарські операції - це ланцюг відносин, то і реакція від блокування має ланцюговий ефект. Як доміно, заблокував операцію з продажу одному платнику – інший учасник позбавляється права на податковий кредит і, відповідно, його ПДВ у вигляді грошей піде у бюджет.
Ось тут і піде мова про процес блокування податкових накладних, як так званий «ПДВ-ТРОМБ» сучасної економічної системи України, і трохи юридичною мовою.
Порядок та підстави зупинки реєстрації податкових накладних законодавчий орган зобов’язав визначити Кабінет Міністрів України. Розробником цього документу, який має бути лише постановою Уряду, було Міністерство фінансів України. Під час розробки Мінфін вирішив, що зробить лише порядок зупинки реєстрації, а на питання інших міністерств та особливо юстиції, чому тільки порядок? І де нормативно визначені «підстави» для зупинки реєстрації, відповів: "процедура погодження акту в органах виконавчої влади та його державна реєстрація практично займає від 1 до 3 місяців, що дає змогу деяким несумлінним платникам прилаштуватись до нових вимог та користуватись фіктивним кредитом". Отакої! Байдуже, що пише Податковий кодекс, Мінфін сам вирішує, як трактувати норми права. Так з’явилась на світ славнозвісна постанова КМУ № 117 від 21.02.2018 року. Державна регуляторна служба України розуміючи, що саме «підстави» зупинки реєстрації є таки регуляторним актом наголосила Мінфіну – розробіть нормативний акт і дайте його на погодження. Але, як вже зазначалось вище, спокуса легкої наживи затьмарює текст статті 19 Конституції про правовий порядок у державі. Мінфін, в порушення Податкового кодексу, делегує повноваження розробити підстави для зупинки реєстрації податкових накладних Державній фіскальній службі, остання розробляє їх звичайним листом. Навіть не наказом! При цьому однією з підстав для зупинки реєстрації податкових накладних є факт визнання платника податків – ризиковим. Звичайно, таке визнання відбувається в кращих традиціях «презумпції винуватості», ризиковими можуть стати будь-хто, все залежить від рівня IQ фіскального виконавця. Наприклад, мовою оригіналу: «у підприємства відсутні фізичні та технічні можливості до вчинення задекларованих операцій самостійно, в свою чергу, номенклатура та обсяг товарів та послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення платником податків господарської діяльності у періоді за який складено податкову інформацію», при цьому платник податків НЕ МАЄ права дізнатись про такі глибинні аналітичні дослідження фіскалів, адже, мовою оригіналу: «постановою Уряду не передбачено повідомлення платника податків». Ось і виявляється, став ризиковим платником податків – отримай блокування всіх податкових операцій, а по твоїх контрагентах-покупцях ПДВ здеруть до бюджету, адже продаж з якого вони платять ПДВ відбувся, а купівлю, яка зменшує обсяги сплати податку, їм зупинили в ручному режимі.
Слід зауважити, що законодавцем вдруге запроваджено систему блокування реєстрації податкових накладних. Перша спроба у 2017 році породила тисячі протиправних зупинок діяльності підприємств, аналогічну кількість судових оскаржень, величезні суми сплаченого судового збору з боку платників податків, адже кожна податкова накладна – це одна позовна вимога у розмірі 1762 грн., не меншу кількість марно витрачених коштів платників податків з боку Державної фіскальної служби на формальну подачу апеляційної та касаційної скарг, ну і звичайно потужний негативний тиск на економічну свідомість підприємця. Наслідком таких непродуманих дій стає запровадження у діловому обороті застережень у договорах на кшталт «збитки пов’язані з не зареєстрованими податковими накладними компенсує в повному обсязі постачальник». Схаменулись народні обранці лише у грудні 2017 року фактично на межі падіння легальної економіки до рівня 50% тіньової, але коли врожай з ПДВ рахунків було знято по повній. Внесли зміни до Податкового кодексу, якими зобов’язали Уряд визначити порядок та підстави ЗУПИНКИ реєстрації податкових накладних, при цьому так поспішали, що втратили існуючі раніше підстави для ВІДМОВИ реєстрації податкової накладної, так і залишили лише обов’язок Мінфіну визначати порядок відмови у реєстрації. Підзаконними актами, які приймаються то «з голосу» на засіданні Уряду, то в кулуарах, у нас формується значна частина правовідносин нажаль, але в даному випадку змішання в купу і зупинки реєстрації і подальшої відмови у такій реєстрації грубо порушує імперативні норми Податкового кодексу, що і стало причиною оскарження постанови Уряду за номером 117 в окружному адміністративному суді м. Києва як протиправної. Судовий розгляд ще триває.
Хіба такі відносини державного управління та платників податків можна назвати цивілізованими. А тут іще з’являється інформація, що інформаційна система ДФС «Податковий блок», де ведеться весь облік платників податків, не має атестованого Держспецзв’язком захисту інформації, що спричиняє ризики відтоку конфіденційної інформації щодо платників податків. І ми пропонуємо такі наші «напрацювання» розглянути європартнерам, як приклад, який ми запровадимо у їх ПДВ системі.
Такі дії Уряду лише зайвий раз підтверджують сумніви щодо намірів реальної євроінтеграції з економічним смислом, і лише демонструють політизацію самого напрямку руху, без часу, орієнтирів та економічного підґрунтя.
Висновок:
Лише відкриття шлюзів наповнює течію силою та енергією потоку. В лихі часи швидкість обертання коштів лише подвоює зростання економічного руху, особливо славнозвісного ВВП, за рівнем якого нам досі дають кредити. Перекриття економічних відносин, через бажання тимчасового закриття економічних дірок, тим більше які з’явились у результаті недолугого керування, є злочином, і злочином не тільки проти європейської інтеграції. Це злочин проти економічної свідомості українського підприємця. Ну не зможе його замисел на прибуток з’явитись, на світ коли економічна свідомість платника податків заблокована заблокованими податковими операціями, тим більше, у грубий та незаконний спосіб.
