Кримінально - процесуальна культура економічних злочинів

Перш ніж створити новий правоохоронний орган бажано замислитись, які будуть кадри для його формування. Де вони зростали, навчались, в яких умовах, хто їх готував, а головне, хто буде наставляти під час роботи.

Один з аргументів перезавантаження податкової міліції – бажання набрати чесні кадри, незаплямовані службою в Системі. Створити їм умови для аналітичної та дистанційної роботи, дати належне грошове забезпечення. Звучить красиво, але…

Будь-який правоохоронний орган уповноважений на виявлення злочинів приречений працювати в межах існуючого кримінального процесу. І на сьогоднішній день саме кримінальний процесуальний кодекс визначає прокурора – як процесуального керівника. Саме з цього органу бере свій початок «кримінально-процесуальна культура» розслідування економічних злочинів. Звичайно термін не юридичний, але більш сприйнятий для розуміння проблеми.

Для тих, хто розуміється в діяльності правоохоронних органів відомо, що прокуратура фактично впливає на розслідування, а точніше диктує свої правила слідчому, і від неї залежить майже все у процесі. 

Сучасний кримінальний процес у сфері розслідування економічних злочинів перетворився на суцільний хаос застосування заходів впливу для створення "особливих" економічних відносин між слідчим та бізнесом, ось тільки остаточне рішення не за слідчим, а за прокурором. Але на «передовій» дійсно слідчі та оперативники, тому формується картинка з діяльності тих, хто попереду.

Документування, обшук, вилучення, утримання вилученого, арешт, зняття арешту – це дії, які монетизовані, і в першу чергу процесуальними керівниками.

Взаємовідносини з бізнесом для новоствореного органу будуть формуватись на основі «кримінально-процесуальної культури», точніше безкультур’я яке вже сформовано, і сформована тими, хто не зазнав реформи. Саме вони зустрінуть нове поповнення чесних кадрів, незаплямованих службою в Системі. Наскільки довго протримаються новоспечені економічні детективи, набрані із стерильної матриці не відомо, але при існуючому Кримінальному процесуальному кодексі їх дуже легко асимілювати за рахунок «дружнього» процесуального керівництва.

За весь час боротьби із незаконним тиском на бізнес жоден законотворець не підняв питання негативного впливу і фактичного сприяння корупції так званого розслідування злочинів у сфері господарської діяльності «за фактом», тобто без строків розслідування, в яких через роки після реєстрації провадження дивним чином, через рапорти та довідки, народжуються нові слідчі відпрацювання, інколи зовсім не пов’язані із фабулою справи. 

Вилучені кошти та майно стають предметом торгу, а при не погоджених умовах повернути їх не можливо, бо у справах «за фактом» сторони провадження з правами – це слідчий і прокурор, інші учасники не є учасниками в розумінні Кодексу, а тому і права їх обмежені. Жодних законодавчих пропозицій щодо врегулювання статусу і прав сторін у яких вилучаються товарно-матеріальні цінності на невизначений термін. 

А ні слідчий, а ні прокурор, не несуть відповідальності за вилучені ТМЦ та грошові кошти, які визнаються речовими доказами у злочинах «за фактом» і роками перебувають на дослідженні слідчих версій.

Аналіз негативної процесуальної практики під час розслідування економічних злочинів та відповідна корекція цього процесу - ось з чого починається реформа та нівелювання правоохоронного тиску на бізнес, а не із зміни вивісок.

П.С. До того часу, як створять новий-старий правоохоронний орган перевірити на практиці свої ноу-хау у сфері дистанційного податкового контролю Міністерство фінансів могло б за рахунок створення нового Департаменту у своїй структурі, без торгів у фракціях та політичних колах за новий закон. При цьому відібрати з ДФС залишок тих, хто вміє аналізувати та опрацьовувати отриману інформацію. Як, наприклад, у сусідній Польщі, Департамент податкової розвідки у структурі Мінфіну. Залишення і збереження хоч частки професійних кадрів гарантує, що нові економічні детективи будуть навчатись не тільки у процесуальних керівників.