Визнання вантажів гуманітарною здійснюється Робочою групою з питань гуманітарної допомоги при Мінсоцполітики.
До складу Робочої групи входять представники: ДФС, МОЗ, Мінекономрозвитку, Мінфіну, Міноборони, МВС, Національного банку та Мінсоцполітики.
Спробуємо відповісти на питання звідки взявся такий склад робочої групи і чим її діяльність регулюється.
Законом «Про гуманітарну допомогу» не передбачено форму погодження шляхом створення та діяльності робочої групи із представників вищевказаних органів влади.
Процес реалізації закону покладено на органи виконавчої влади, а тому порядок взаємодії цих органів потребує нормативного врегулювання шляхом видання підзаконного акту.
Задля реалізації закону «Про гуманітарну допомогу» Кабінетом Міністрів розроблено постанову від 25 березня 2013 р. № 241, яка регламентує порядок взаємодії центральних органи виконавчої влади, які зазначені вище, але не включено в перелік цих органів Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) та Національну поліцію, які визначені законом.
Натомість, цією постановою включено Міноборони та Урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, які в законі відсутні.
Нормативно-правові акти Уряду підлягають обов’язковій правовій експертизі в Міністерстві юстиції України.
Правову експертизу проекту постанови від 25 березня 2013 р. № 241 «оперативно» проведено Мінюстом лише 01 квітня 2013 року. Хоча Регламентом Кабінету Міністрів передбачено, що проект нормативного акту вноситься для прийняття Урядом тільки з висновком Мінюсту.
Перша редакція вказаної постанови не містила поняття робочої групи, відповідні зміни було внесено лише постановою № 87 від 12.03.2014 року.
На виконання вказаної постанови вже наказом Міністерства соціальної політики від 27 жовтня 2015 року № 1043, було затверджено положення про робочу групу з питань гуманітарної допомоги, яка створена як: постійно діючий консультативно – дорадчий орган при Міністерстві соціальної політики.
Даним положенням визначено право робочої групи отримувати в установленому порядку від центральних і місцевих органів виконавчої влади, громадських організацій, благодійних фондів інших підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань. Також зазначено, що члени робочої групи опрацьовують документи та матеріали, подані на її розгляд і схвалюють рекомендації до проекту наказу Мінсоцполітики шляхом голосування.
Закріплення вказаних повноважень фактично є нормативно-правовим актом, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян та має міжвідомчий характер (пункт 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів) і відповідно підлягає державній реєстрації в Мінюсті. Але наказ Міністерства соціальної політики від 27 жовтня 2015 року № 1043 в Мінюсті не зареєстровано.
Водночас, деякі інші накази Мінсоцполітики, які затверджують положення про інші міжвідомчі робочі групи зареєстровано в Мінюсті у встановленому порядку, наприклад від 27.05.2015 № 556.
Згідно закону підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання. Підставою для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода отримувача гуманітарної допомоги на її одержання.
Законом не визначено виключний перелік документів необхідний для визнання вантажів гуманітарною допомогою та не передбачено Уряду розробляти такий перелік.
Водночас постановою КМУ від 30 січня 2013 р. № 39 «Про затвердження Порядку реєстрації отримувачів гуманітарної допомоги» визначено, що для реєстрації юридична особа, міжнародна організація подає Мінсоцполітики, в тому числі, документи, необхідні для визнання вантажів гуманітарною допомогою:
• заяву про визнання вантажу гуманітарною допомогою;
• письмову пропозицію донора про надання гуманітарної допомоги;
• план розподілу вантажу набувачам;
• інформацію міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, щодо доцільності визнання вантажів гуманітарною допомогою (за наявності).
Але вказане формулювання стосується етапу реєстрації організації, як отримувача гуманітарної допомоги, і постанова не містить переліку документів для тих організацій, які вже внесено до реєстру.
На практиці відсутність нормативно врегульованого підзаконним актом переліку та процесу надання документів призводить до того, що члени робочої групи приймають рішення на власний розсуд, в межах власних припущень і ранкового настрою, перетворюючись у судових експертів із правом негайного вердикту щодо легітимності того чи іншого документу.
Наприклад, тезиси з протоколу робочої групи по фактам де було відмовлено у визнанні гуманітарним вантажем:
• у зв`язку з наявністю сумнівів у відповідності копій документів їх оригіналам,
• відсутні переклади документів, викладених іноземною мовою (документи від донора, копія технічного паспорту),
• відсутнє підтвердження, що автомобіль може використовуватися за медичним призначенням (в листі набувача зазначена потреба в забезпеченні автомобілем саме медичного призначення),
• у зв`язку з наявністю сумнівів у відповідності копій дарчого листа та інвойсу їх оригіналам надати оригінали зазначених документів з підписом не факсиміле.
Висновок
Причина зловживання та корупції не в особистостях, вона в наявності інструментів для їх реалізації. І таким інструментом стають підзаконні акти, що не відповідають закону.
Сучасний стан нормотворення перетворився в прийняття законів, як процес побудови політичного рейтингу, а розробка і використання підзаконних актів, як створення умов економічного рейтингу. В результаті чого зміст Закону і його практичне виконання – речі не пов’язані між собою.
Виходом з цієї ситуації може стати персональна відповідальність законодавця за відслідкування правильного та оперативного застосування прийнятого закону.
П.С. Для цивілізованого світу поняття гуманітарна допомога нерозривно пов’язано із гуманітарною катастрофою. Аналізуючи звіти Робочої групи з питань гуманітарної допомоги складається враження, що гуманітарна катастрофа у нас саме там …де найбільші обсяги роздрібної торгівлі.
