Прогресивна шкала оподаткування в Україні

Оподаткування є важливою складовою бюджетної політики країни, і сплата податків є необхідним елементом громадянської відповідальності. Податки, сплачені найзаможнішими громадянами, мають особливо важливе значення з кількох причин.

По-перше, питомий внесок найбагатших платників податків є надзвичайно важливим для підтримання фінансової стабільності державного бюджету. Наприклад, у Сполучених Штатах топ-1% платників податків сплатили у 2020 р. більше 42% всього федерального податкового доходу. Це дозволяє державі залучати необхідні кошти на здійснення соціальних та економічних програм та проектів розвитку.

По-друге, внесок найбагатших громадян в оподаткування допомагає забезпечити соціальну рівність та справедливість в країні. Це означає, що будь-який громадянин має рівний доступ до передбачуваних послуг, які фінансуються за рахунок податкових надходжень. Нестача внеску в оподаткування з боку найбагатших платників може спричинити дисбаланс у сплачуваному податковому навантаженні та порушити соціальну рівність.

По-третє, адекватна сплата податків найбагатшими громадянами збільшує довіру до системи оподаткування. Це може бути важливим чинником для забезпечення стійкого економічного зростання та сприяти розвитку країни.

Для оцінки ефективності податкової політики дуже важливим є показник податкового навантаження. В Україні він на рівні розвинутих країн, таких як і Німеччина, і становить близько 40%. Але спостерігається нерівність в сплачуваному податковому навантаженні між багатими і звичайними громадянами. Багаті особи можуть використовувати різноманітні схеми для зменшення оподаткування, що дозволяє їм уникнути високого податкового навантаження. Наприклад, виплата дивідендів фізичній особі підприємством - платником податку на прибуток супроводжується нарахуванням і сплатою податку з доходів фізичних осіб у розмірі лише 5%. Інший приклад - дохід від усіх операцій з ОВДП, що отриманий фізичними особами, взагалі не оподатковується податком з доходів фізичних осіб (ПДФО) та з нього не сплачується військовий збір. Поширеним є також механізм псевдо-ФОП для мінімізації сплати податків, а також використання конвертаційних центрів. У той же час, звичайні громадяни сплачують повну суму податків зі своїх заробітків, що є недопустимою нерівністю в оподаткуванні.

Це парадоксальна державна політика оподаткування - низьке навантаження на капітал фізичних осіб, натомість високий рівень податкового навантаження на працю та споживання (ПДВ та акцизи). Ризики, пов’язані із високим рівнем оподаткування праці очевидні – тінізація ринку праці, його утиск через бажання роботодавця зекономити на персоналі, стримування зростання добробуту населення. В результаті ми маємо ганебну статистику - близько 3 млн працівників працюють без офіційного оформлення, а це понад 20% працездатного населення України, яке повністю або частково не декларує трудові відносини з роботодавцем.

Зниження податкового навантаження на працю відповідає інтересам економіки. Це матиме наслідками заохочення до працевлаштування; збільшення споживчих видатків; зробить країну більш привабливою для інвестицій, особливо від іноземних компаній; а також спонукатиме до розвитку малих підприємств та збільшення економічної активності в цілому.

Зниження навантаження на фонд оплати праці має бути компенсовано за рахунок інших надходжень. Одним із таких компенсаторів може стати введення прогресивної шкали оподаткування для найбільш заможних українських громадян.

Прогресивна система оподаткування передбачає, що ставка податку зростає зі збільшенням доходу. Приклади інших країн, таких як США чи країни Скандинавії, де діє прогресивна шкала, показують, що така система може забезпечити більш справедливий розподіл податкового навантаження.

Наприклад в США існує кілька рівнів доходів, на основі яких встановлюються різні ставки податку. Зазвичай ці рівні визначаються як податкові ступені або діапазони. Кожен податковий ступінь має свою власну ставку податку, яка збільшується зі зростанням доходу. Так, станом на 2023 р. дохід від $0 до $10,275 у США оподатковується у 10%. А, наприклад, дохід від $539,901 та більше вже має податкову ставку 37%.

В Україні платниками податків за прогресивною шкалою мають стати, насамперед, власники великого приватного капіталу (англ. High-Net-Worth Individuals) – це особи, або родини з ліквідними активами в розмірі від 1 млн доларів. Це стосується як осіб з високим багатством, так і осіб з високим доходом. Ці особи часто звертаються за допомогою до фінансових фахівців для управління своїми грошима, а їх високий чистий актив дає їм право на додаткові переваги та можливості інвестування, недоступні для більшості людей.

Питання оподаткування власників великого приватного капіталу повинні розглядаються разом з компаніями, з якими вони пов'язані, аби не відбувалося ухиляння сплати податків через офшорні юрисдикції чи інші схеми. Наприклад, в Австралії податкова служба застосовує підхід за групою багатства (wealth group approach). Згідно з цим підходом, податківці спільно управляють справами осіб, які мають значний рівень багатства, тобто належать до однієї "групи багатства", із питаннями щодо оподаткування підприємств, з якими вони пов'язані.

В Україні в рамках реформи податкової системи також може бути створено окремий департамент, діяльність якого буде спрямована на податковий комплаєнс заможних українців. Такий департамент може забезпечити більш ефективний контроль за декларацією доходів та сплатою податків від осіб з високим рівнем доходів, що дозволить збільшити надходження до бюджету. Зокрема, мова йде про створення спеціальної групи податкових інспекторів, які будуть здійснювати моніторинг доходів та витрат заможних громадян, що залучаються до податкового нагляду. Такий підхід є поширеним у багатьох країнах світу, де він допомагає зменшити податкові прогалини та підвищити рівень довіри до державної системи оподаткування. Однак, для ефективної роботи департаменту потрібно буде забезпечити високий рівень кваліфікації інспекторів, а також використовувати сучасні технології та аналітичні інструменти.

Війна та повоєнне відновлення вимагають від держави консолідації ресурсів, тому введення прогресивної шкали оподаткування може забезпечити більш справедливий розподіл податкового навантаження і зменшити нерівність в оподаткуванні. В той же час, зменшення навантаження на фонд оплати праці дозволить надати імпульс для економічного розвитку та зменшити рівень тінізації робочої сили.