Японія готується до оборони віддалених островів

У свою чергу японські війська висадили морський десант на гусеничних десантних машинах-амфібіях AAV7 та десантних кораблях на повітряній подушці LCAC. Таким чином було здійснено розгортання військ на суші та відбито спробу умовного противника захопити острів. Самі маневри проводилися на острові Танегасіма, на південь від острова Кюсю.

В ході навчань були задіяні сили 1-ї повітряно-десантної бригади та Амфібійної бригади швидкого реагування Сухопутних сил Самооборони Японії. Обидві частини належать до елітних сил, що мають за потреби серед перших зустріти ворога.

Конкретно Амфібійна бригада швидкого реагування була створена нещодавно, в 2018 році, якраз з огляду на зростання загрози з боку Китаю. Цьому сприяв ріст напруженості в районі островів Сенкаку, які контролюються Японією і є при цьому об’єктом претензій з боку Китаю. Нині Амфібійна бригада налічує близько 3000 військовослужбовців.

Японія в 1930-1940-х стала одним з піонерів сучасних амфібійних операцій та мала чисельні сили морської піхоти. Однак після поразки у Другій світовій та відмови Японії від війни, як інструменту зовнішньої політики, японські підрозділи морської піхоти були ліквідовані, оскільки вони вважалися зброєю ведення агресивної війни. Нині ситуація на міжнародній арені змінилася, тож Японія знову озброюється та створює нові спеціалізовані десантні підрозділи.

Протягом останнього десятиліття знову актуальною стала територіальна суперечка між Японією та Китаєм за острови Сенкаку, що в Китаї носять назву островів Дяоютай. Японія анексувала острови в 1895 році, в ході Першої японсько-китайської війни 1894-1895 років.

Острови незаселені, зате мають стратегічне розташування в Східнокитайському морі, а їх акваторія багата рибними ресурсами. А в 1968 тут знайшли запаси нафти на шельфі, що сприяло відновленню інтересу КНР до повернення островів під свій суверенітет в 1971.

Протягом останнього десятиліття також значно зросли можливості збройних сил Китайської Народної Республіки, що вилилося в ряд демонстрацій військ в цьому районі з боку Японії та КНР. Одночасно відбулося зростання агресивності риторики Пекіна щодо територіальних суперечок та вийшла на новий рівень боротьба за світове лідерство між Сполученими Штатами та Китаєм.

Також радикально зросли можливості КНР по проведенню десантних операцій. Нині Китай має щонайменше 113 десантних кораблів, які можуть разом одночасно перекинути близько 20 000 військовослужбовців з бронетехнікою та гелікоптерами.

Китай має намір і в подальшому розвивати десантні можливості флоту, зокрема за рахунок будівництва нових універсальних десантних кораблів-вертольотоносців, що будуть здатні перекидати по 900 військових з технікою.

Все це разом викликає логічне занепокоєння з боку Токіо та змушує Японію нарощувати витрати на оборону. Японське керівництво розуміє, що військова загроза територіальній цілісності потребує не лише виділення коштів, але й тривалої підготовки спеціалізованих сил.

Японія непокоїться через можливість швидкого захоплення островів китайським десантом, після якого Токіо буде поставлене перед доконаним фактом втрати контролю над територією. На боці Китаю тут величезна відстань між головними островами Японського архіпелагу та островами Сенкаку.

Відповідно готуються власні японські десантні сили швидкого реагування для здійснення оперативного перекидання на острови, що захоплені або знаходяться під загрозою захоплення китайськими військами. Сили японських десантників та морської піхоти мають бути максимально мобільними, щоб швидко відреагувати на кризу та не дати противнику закріпитися.

Це в цілому відповідає американській концепції переозброєння морської піхоти, що нині в США втрачає ряд важких озброєнь, натомість має стати більш мобільною для швидкого перекидання та дій на островах. Таким чином проти спільного противника США та Японія готуються діяти на єдиних принципах.