Турецька доктрина "Блакитна Батьківщина" – Mavi Vatan doktrini

В рамках даної концепції прилегла акваторія Середземного, Егейського, Мармурового та Чорного морів оголошується зоною безумовних стратегічних інтересів Турецької Республіки і частиною Туреччини як «Блакитна Батьківщина». Загальна площа заявлених претензій — 462 000 кілометрів квадратних.

В рамках даної доктрини йдеться про приналежність територіальних вод, континентального шельфу з багатими покладами нафти та газу та ексклюзивної економічної зони. Її вперше висловив в 2006 році тодішній начальник штабу військово-морських сил Туреччини Джем Гюрденіз. В 2010 дану концепцію більш докладно описав Цихат Яйчи, колишній начальник відділення планування штабу Військово-морського флоту, у своїй книзі “Загальне морське право”. А починаючи з 2019 року “Блакитна Батьківщина” дала свою назву однойменним навчанням Турецьких Військово-Морських Сил в Середземному морі, що стали найбільшими навчаннями ВМС Туреччини в їх історії на той момент.

Доктрина "Блакитної Батьківщини" прийнята на озброєння Ердоганом і правлячою партією Туреччини. Вона вже стала причиною нового витка загострення у греко-турецьких відносинах та пов'язана з участю Туреччини в щонайменше двох військових конфліктах. Крім того дана доктрина напряму пов'язана з загостренням також у відносинах країни з Францією та значною мірою зумовлює турецькі зусилля по зміцненню власних війсково-морських сил.

Справа в тому, що в рамках даної доктрини претензії Туреччини на акваторію прилеглих морів накладаються на претензії також Греції та Республіки Кіпр. У випадку Греції турецька доктрина ігнорує грецькі острови в Егейському та Середземному морі, зокрема Кріт, що є опорою для грецьких претензій на контроль над цими територіями. У випадку Кіпру опорою для турецьких претензій на морі служить Турецька Республіка Північного Кіпру — ніким, окрім самої Туреччини, не визнана, але яка все ж контролює третину острову Кіпр.

В 1974 турецькі війська втрутилися у конфлікт на Кіпрі, на фоні державного перевороту, що відбувся на острові з метою приєднання Кіпру до Греції, та в умовах етнічних чисток проти турецького населення. З тих пір північна частина острова, на якій було створено окрему турецьку державу, є однією з найбільш мілітаризованих територій Європи, завдяки наявності на невеликій територій 30-тисячного турецького корпусу та місцевих сил, що мають протидіяти спробам відвоювання територій греками. Нині конфлікт вже 46 років як заморожений, але сама турецька присутність на Кіпрі зміцнює можливості Туреччини по опануванню прилеглої акваторії Середземного моря, багатої вуглеводнями.

Ще один конфлікт пов'язаний з доктриною “Блакитної Батьківщини” — це війна в Лівії. Справа в тому, що сильна турецька присутність вже на протилежному березі Середземного моря та угода 2019 року з протурецьким Урядом національної згоди Лівії щодо розподілу акваторії Середземного моря, служить для легітимації та посилення претензій Турецької Республіки в регіоні. В Лівії ми бачимо ситуацію подібну до Турецької Республіки Північного Кіпру, коли режим-клієнт, дуже залежний від Туреччини, служить опорою для великої регіональної політики, її передовим форпостом та інструментом її легітимації.

Позицію щодо важливості Лівії для Середземноморської стратегії Туреччини більш докладно артикулювала Еміне Нур Гюнай, депутат турецького парламенту від правлячої "Партії справедливості і розвитку" (AKP), в ході засідання комісії з політичних справ і демократії в Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). В ході засідання вона, як представник турецької делегації, пояснила позицію Туреччини в Лівії та Східному Середземномор'ї.

За словами Гюнай, для того, щоб мати право голосу в Східному Середземномор'ї, необхідно домінувати в Лівії. "Ось чому боротьба за владу в Лівії все сильніше набирає обертів. Після недавніх змін розкладів на користь Туреччини деякі країни стурбовані. Я розповіла про нашу позицію по межах нашого континентального шельфу в Східному Середземномор'ї. Туреччина діє відповідно до лівійської політичної угоди (Схіратска угода) , затвердженої резолюцією Ради Безпеки ООН № 2259. Уряд національної згоди Лівії, створений в результаті лівійської політичної угоди, продовжить рішуче виступати на боці лівійського народу і підтримувати зусилля з політичного врегулювання ", - зазначила Гюнай.

Протурецький Уряд національної згоди Лівії (УНЗ) є єдиним лівійським урядом, що визнається ООН та Україною. Тим не менше міжнародне визнання не допомогло зупинити на шляху до столиці війська фельмаршала Хафтара, активно підтримуваного Росією, Саудівською Аравією, Єгиптом, Суданом та Об'єднаними Арабськими Еміратами. Це поставило УНЗ на грань загибелі, коли сили Лівійської національної армії Хафтара стояли під Триполі.

Допомогла врятувати ситуацію турецька військова допомога, що надійшла минулого року, і включала як масштабне постачання військової техніки, так і пряму участь турецьких військ у бойових діях, зокрема відомих турецьких ударних БПЛА "Байрактар". В результаті битва за Триполі була виграна, а війська Хафтара були відкинуті з Триполітанії. Безумовно Туреччина, що зіграла роль рохірімів для Триполі в цій війні, далека від безкорисливості. Допомога Лівії є частиною більш масштабної турецької стратегії по утвердженню власних інтересів в регіоні. Одна з цілей цієї стратегії - закріплення за Туреччиною багатого енергоносіями шельфу Східного Середземномор'я. Цього Туреччина хоче досягнути за рахунок посилення лояльного до неї Уряду національної згоди, співпраці та турецько-лівійскої угоди 2019 року щодо розподілу Середземного моря.

Ще одним потужним актором пов'язаним з даною доктриною своїми інтересами є Франція. Вона підтримує Грецію та Кіпр проти Туреччини та намагається таким чином обмежити турецьку експансію на Середземному морі, оскільки розглядає даний регіон як власну зону інтересів, а також негативно дивиться на спроби Турецької Республіки укріпитися в Африці. Франція вже надсилала свої військово-морські сили для демонстративних спільних навчань з Грецією та Республікою Кіпр в умовах загострення греко-турецьких відносин минулого року.

Безумовно доктрина “Блакитної Батьківщини” буде служити джерелом активності та конфліктів на міжнародній арені і в майбутньому.