Як захистити підприємство від власних співробітників

В умовах недобросовісної конкуренції кожен роботодавець хоче забезпечити захист власного бізнесу і кожен шукає такі способи, які могли б в майбутньому убезпечити підприємство від розголошення будь-якої інформації. Одними з видів такої інформації є конфіденційна інформація та комерційна інформація.

Конфіденційною інформація – це інформація доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та, яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Комерційна інформація – це інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Варто зазначити, що хоча деякі науковці вважають, що комерційна та конфіденційна інформації це тотожні поняття, але між ними існує певна різниця, щодо комерційної інформації, то працівники можуть мати доступ до такої інформації тільки в межах своїх трудових відносин, а от з конфіденційної інформацією працівники взагалі можуть не мати справи під час виконання умов трудового договору, оскільки найчастіше такою інформацією володіють самі роботодавці, керівники відділів тощо.

Важливо те що, збереження такої інформації на 80 % залежить від регулювання відносин з персоналом, оскільки самі співробітники недбало відносяться до інформації, яку отримують на підприємстві і тому розголошують її, нерідко і шляхом вчинення шахрайських дій на користь конкурентів, в тому числі за грошову винагороду.

Найчастіше поширюється такі випадки розголошення інформації працівниками:

-                розкриття інформації про вчинення правопорушення компанією;

-                злиття бази клієнтів компанії;

-                розкриття інформації про місце зберігання цінностей компанії, про розташування кабінетів тощо;

-                розкриття фінансованих планів розвитку організації;

-                розкриття відомостей про укладені або заплановані контракти;

-                передача інформації про посадових осіб компанії, їх місце проживання, склад сім’ї, матеріальний стан тощо;

-                розкриття реальних беніфеціарних власників компанії;

-                розкриття третім особам інформації про активи компанії;

-                передача паролей та доступів до програмних забезпечень та програм з управління компанією;

-                продаж матеріалів справи конкуруючій компанії;

-                продаж аналогічних послуг та комерційних ідей за меншу вартість.

Тож, для забезпечення не розголошення конфіденційної інформації, варто вчинити певні найпростіші кроки:

-                обов’язково затвердити для виконання положення «Про конфіденційну та комерційну таємницю» на підприємтсві, у даному положенні одразу передбачити відповідальність за порушення законодавства, таку як: цивільно–правову, адміністративну та кримінальну відповідальність, а також відповідальність у межах трудових відносин з працівником;

-                у самому трудовому договорі включити розділ про відповідальність за розголошення конфіденційної та комерційної інформації, а також передбачити розмір штрафних санкцій за таке розголошення. У договорі варто розтлумачити, які саме дані вважаються конфіденційними для підприємства;

-                у разі, якщо трудовий договір вже підписаний, а розділ про відповідальність за розголошення конфіденційної таємниці відсутній, то варто підписати з працівником договір про нерозголошення конфіденційної та комерційної інформації, в даному документі, як і в першому випадку, передбачити види інформації, яку заборонено розголошувати, а також штрафні санкції;

P . S . Обов’язково у договорі зазначити:

- якщо договір буде розірваний раніше строку його закінчення, то така особа не має права протягом 5-ти років розголошувати інформацію, яка йому стала відома під час виконання обов’язків на підприємстві;

- якщо істотні умови договору (предмет, ціна, строк) обговорювалися у смс-повідомленнях, e - mail переписках, обов’язково робіть скріни даних переписок;

- якщо працівник був звільнений або звільнився за власним бажанням, одразу змінювати паролі доступу до програм компанії;

- бажано користуватися послугами ІТ-спеціалістів, які пропишуть комп’ютерний код, що не дасть можливості копіювати дані з робочого місця працівника, а у разі такого копіювання роботодавець отримує повідомлення про вчинення вище зазначених дій, які пов’язані з викраденням конфіденційної та комерційної інформації компанії;

- визначити та обмежити доступ працівників компанії до конфіденційної та комерційної інформацій.

Важливо пам’ятати, що об’єктом такого договору не може бути загальнодоступна інформація (відкрита інформація).

Варто зробити висновки, що договір про нерозголошення або договір про конфіденційність може окреслювати обсяг інформації, що захищається, шляхом її визначення як, ким та на яких умовах вона може бути розповсюджена. Таким чином, така угода допоможе захистити корпоративні секрети від випадкового витоку інформації, яка може погіршити бізнес процес та імідж підприємства на публічному просторі.