Світові практики рендомократії як можливість зміцнити демократію в Україні

Українська громадськість не настільки довіряє владі, щоб делегувати їй усю повноту владних повноважень, і активно бере участь у суспільно-політичному житті навіть після голосування на виборах.

З одного боку, як свідчить соціологічне дослідження Центру Разумкова, у грудні 2019 року серед усіх опитаних віком від 18 років більше не довіряли, ніж довіряли багатьом політичним інституціям: судовій системі, політичним партіям, прокуратурі, державному апарату, чиновникам, парламенту та уряду тощо. З іншого боку, за даними всеукраїнського опитування КМІС, також наприкінці 2019 року на знак протесту 16% дорослих жителів України були готові підписати колективні відозви, а 11% – взяти участь у санкціонованих мітингах та демонстраціях. 

Ба більше, навіть у звичайні часи, а тим більше під час карантину, українські громадяни використовують дистанційні можливості онлайн-участі за допомогою інструментів електронної демократії. Як демонструють міжнародні порівняльні та національні дослідження е-участі у публічній політиці, українці підписують е-звернення, е-петиції, беруть участь в е-консультаціях, подають, обирають та втілюють проєкти громадського бюджету, проводять краудфандингові кампанії для збору коштів, аналізують відкриті дані та повідомляють про виявлені порушення тощо. 

Тим не менше, справді активною у громадсько-політичному житті є невелика частина громадськості. Як виявило опитування громадської думки, проведене програмою «Долучайся!» на початку 2020 року, хоча від третини до двох третин респондентів знали про можливі форми участі у житті своєї громади, на практиці за останній рік у діяльності громадської організації брали участь тільки 17% опитаних, а будь-яким із видів активності займалися щонайбільше 8% опитаних. Таким чином, фактично публічну політику формує та реалізує невелика частка обраних політиків, найнятих держслужбовців та самоорганізованих активістів. При цьому, як політики та посадовці, так і громадські активісти не завжди можуть знати погляди, потреби та прагнення пересічних громадян. 

Тож як доповнити та посилити представницьку демократію (зокрема, репрезентовану обраними депутатами), експертократію (яку втілюють чиновники-спеціалісти та незалежні фахівці) та пряму демократію (яку просувають громадські активісти)? 

Для цього науковці та практики розробили, випробували та дослідили рендомократію (або демократію за жеребкуванням). Її ідея в тому, що у разі наявності складних суспільно значущих питань звертаються до списку всіх виборців, з якого статистично випадковим чином обирають 100-200 представників для обговорення та голосування за пропозиції щодо бажаних реформ на спеціально організованих зборах громадян. Це подібно до вибору за жеребом представників на громадські посади у стародавніх Афінах або до журі присяжних у Сполучених Штатах. Однак це відрізняється від добору учасників на популярні ток-шоу, де не завжди вибірка є репрезентативною щодо всього дорослого населення. Також, на відміну від телевізійних проєктів, де аудиторія зазвичай тільки слухає запрошених експертів і голосує за відносно прості варіанти відповідей, збори громадян передбачають цілий комплекс заходів. 

У найповнішому форматі, активні громадяни пропонують ідеї онлайн, незалежна команда організаторів пропонує відібраним учасникам збалансовані тематичні матеріали, запрошені учасники приїжджають на місце зборів, де слухають лекції фахівців із різними поглядами та задають уточнюючі запитання, а потім у малих групах ведуть модеровані дискусії, шукають консенсусне рішення та голосують за пропозиції, які згодом за допомогою організаторів формулюють у вигляді офіційного документу та передають уряду або парламенту. При цьому, процес обговорення транслюється у засобах масової інформації, проводяться ширші дискусії серед усіх охочих, питання виносяться на всезагальний референдум, і такі збори громадян проводяться регулярно (до прикладу, так, як це відбувається в Ірландії). 

Завдяки таким методам рендомократія дає низку переваг для громадян та громад. За висновками попередніх досліджень автора, така демократична участь сприяє кращому розумінню врядування та самоврядування, заохочує долучатися до обговорень, формує навички громадянської участі, розширяє права та можливості громадян, збільшує масштаб і ефективність активізму. Також демократія за жеребкуванням забезпечує більш справедливе представництво громадян, допомагає виявити спільні інтереси, створює нову інституцію, яка стає зразком ефективної деліберативної демократії та надихає експериментувати з іншими демократичними ініціативами. 

Яким же чином можливо запровадити рендомократію, яка потребує значних ресурсів та підтримки з боку влади? Для цього існує декілька способів. Наприклад, на всеукраїнському рівні реалістично: написати е-звернення або подати е-петицію до Кабінету Міністрів, запропонувати ідею у межах ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд», або розпочати онлайн-кампанію у соціальних мережах. Також цілком досяжно провести менш масштабний експеримент на локальному рівні – через місцеву ініціативу, петицію або проєкт бюджету участі відповідної громади.

* This work has been prepared within the framework of a fellowship at the Center for Advanced Internet Studies (CAIS).