Про підстави призначення фактичної перевірки платника податків

Фактична перевірка для платника податків, це у більшості випадків, якщо не абсолютно у всіх, справжня несподіванка, адже відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України така перевірка здійснюється без жодного попередження платника податків. Тож якщо порівнювати фактичну перевірку з документальними позаплановими перевірками, де ПК України передбачено направлення на адресу платника письмового запиту, що для суб’єкта господарювання вже свідчитиме про певний інтерес з боку фіскального органу, то з фактичними перевірками все буде набагато швидше, часу для підготовки не буде.

Найбільш поширеною підставою для призначення фактичної перевірки є положення п. 80.2.5 ст. 80 ПК України, де український законодавець вмістив уніфіковану, на думку автора «стандартизовану» норму (на усі випадки «фіскального інтересу»), згідно з якою у контролюючого органу право призначати перевірку виникає в разі наявності/отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів … . Тобто для контролюючого органу єдиною умовою для призначення перевірки з наведених підстав, законодавець передбачив існування певної інформації в межах якої фіскальний орган приймає відповідний наказ про призначення перевірки.

З даного приводу, маючи такий «податковий сюрприз» з підстав передбачених п. 80.2.5 ст. 80 ПК України, у цілях з’ясування доцільності, потреби й перспективи вирішення питання допуску до перевірки з подальшим оскарженням наказу на перевірку, або оскарження такого рішення про призначення перевірки вже за результатами фактичної перевірки, пропоную до уваги окремі висновки суду касаційної інстанції.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема у постанові від 30.01.2018 № К/9901/2043/17 (№821/1957/16) та у постанові від 18.05.2018 №К/9901/46814/18 (№813/3977/16) наголосив, що контролюючим органом не вказано, яка інформація ним була отримана щодо порушень з боку платника, коли та ким така інформація надана, а також не надано взагалі жодного доказу отримання такої інформації/звернення. Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів наявності підстав для проведення перевірки позивача, що визначені статтею 80 ПК України.

В той же час, така інформація (тобто наявна/отримана в установленому законодавством порядку, згідно п. 80.2.5 ст. 80 ПК України) та фактичний контроль не може бути безмежним у часі її призначення та проведення. В самому спірному наказі, відсутні будь-які посилання на підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.

Як бачимо, в даних рішеннях касаційний адміністративний суд, досліджуючи виникнення передумови (отримання певної податкової інформації) як підстави для призначення перевірки, вказав на необхідність відображення у рішеннях про призначення фактичної перевірки відповідної інформації, отримання якої стали передумовами для призначення контролюючим органом фактичної перевірки згідно п. 80.2.5 ст. 80 ПК України.

А тому, в продовження до наведеного, для комплексного захисту платника податків, автор звертає увагу читача на зміст ухвали ВАС України від 18.06.2015 №К/800/1926/15 (№ 826/14199/14) та ухвали від 19.11.2015 № К/800/57360/14 (№ 815/4958/14) у якій наголошено, що відсутність доказів отримання контролюючим органом відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення перевірки, а тому невиконаня вимог п. 80.2.5 ст. 80 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії, який в такому випадку автоматично підлягає визнанню протиправним та скасуванню.     

Ось так.