Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
12.11.2017 18:12

Додаткове благо найманого працівника: критерії розмежування витрат

Адвокат, кандидат юридичних наук, АБ "Раков і партнери", м. Київ, м. Луцьк.

Вітчизняному українському бізнесу добре відомо про випадки виключення фіскальним органом з податкового обліку витрат суб’єкта господарювання щодо оплати вартості для окремих найманих працівників заходів пов’язаних організацією ділових подорожей, тематичних

Вітчизняному українському бізнесу добре відомо про випадки виключенняфіскальним органом з податкового обліку витрат суб’єкта господарювання щодооплати вартості для окремих найманих працівників заходів пов’язанихорганізацією ділових подорожей, тематичних конференцій, послуг мобільногостільникового зв’язку тощо, з одночасною кваліфікацією таких компенсаційнихвитрат як додаткове благо найманого працівника, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу з відповідним оподаткуванням таких виплат.     

З даного приводу слід брати до уваги позицію Вищого адміністративного судуУкраїни, що викладена в ухвалі від 01.06.2016 № К/800/6133/16у справі № 826/15514/15 ( рішення в ЄДРСР за № 58897409 ), а саме: «критеріємрозмежування витрат платника на придбання товарів, робіт, послуг для конкретної фізичної особи(працівника підприємства) та витрат платника, що враховуються при визначенніоб'єкта оподаткування податку на прибуток,є мета понесення цих витрат та їх економічна спрямованість, як-от – на задоволення особистих потреб такоїфізичної особи або на досягненнявиробничих цілей самого суб'єкта господарювання. Одержання фізичною особою певних благ у вигляді оплачених за ньоготоварів (робіт, послуг) не може розцінюватися як отримання додаткового блага,якщо надання останніх, перш за все, зумовлено інтересом підприємства, щооплачує таке благо, а не метоюпереважного задоволення особистих потреб такої фізичної особи.

При цьому слідвраховувати, що сама по обставина, що в результаті надання особі оплачених благу певній мірі задовольняються і особисті потреби такої особи, не є достатньоюдля висновку про належність таких благ до додаткового блага у розуміннінаведеної норми ПК тапро необхідність виключення витрат на придбання такого блага з податковогообліку платника».

Здійснюючи наведенуправову кваліфікацію витрат суб’єкта господарювання суд касаційної інстанції,погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, перш за все виходив з тихміркувань, що такі витрати мали місце з метою організації щорічної конференціїкерівників платника податків з приводу питань у сфері корпоративного наданнямедичних послуг, які відповідаютьосновним видам діяльності Товариства, з огляду на що, першочерговим вигодонабувачемфінансово-економічного ефекту від організованих заходів (тобто конференції) єсаме ж Товариство, як учасник ринку відповідних послуг, що виключаєоподаткування витрат на подорож для найманого працівника саме як додатковеблаго.          

Фактично до ідентичної правової позиції дійшов Окружний адміністративнийсуд міста Києва, яка викладена у постанові від 04.09.2017№ 826/2898/17 (рішення вЄДРСР за № 68739611) «додаткове благо пов`язане із виробничими силами і яке немає економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а посуті є витратами на утримання підприємства (зокрема, витрати на оплату послугзв'язку) не підпадає під оподаткуванняподатком з доходів фізичних осіб, військовим збором та на нього ненараховується єдиний соціальний внесок».

Власне, як бачимо, єдиною розбіжністю з даного питання у наведених судовихрішеннях є здійснення витрат суб’єктом господарювання на оплату найманимпрацівникам подорожі для участі у фаховій конференції спеціалізованогоспрямування та оплата послуг мобільного стільникового зв’язку працівника, протеключовим елементом є документальне підтвердження здійснення таких витрат умежах господарської діяльності суб’єкта господарювання.

На думку автора, слід враховувати те, що розглядувані позиції стосуютьсяздійснення витрат суб’єкта господарювання саме як роботодавця відноснонайманого працівника, тобто в межах трудових правовідносин врегульованих КЗпПУ,а тому у разі перебування суб’єктів у цивільно-правових відносинах (а не втрудових) вище наведений судово-правовий критерій розмежування витрат до увагине береться, а вартість робіт може включати й витрати (наприклад витрати назасоби зв’язку, відрядження тощо) виконавця перед суб’єктом господарювання якзамовником у цивільних правовідносинах.

Додатково повідомляємо, що постановою Кабінету Міністрів України від22.12.2010 № 1170 затверджено перелік видів виплат, що здійснюються за рахуноккоштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок назагальнообов’язкове державне соціальне страхування.   

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net