Українська сторона медалі війни в Нагірному Карабасі
Відновлення територіальної цілісності проти права націй на самовизначення. Хто є постраждала сторона, а хто агресор у 30-ти річній війні на Донбасі?
Кого підтримувати Україні у війні в Нагірному Карабасі? Власне це питання для багатьох вирішене. Україна за два тижні до війни записала Азербайджан у свої стратегічні партнери у Стратегії національної безпеки. Азербайджан відновлює свої кордони, тобто саме на території, що міжнародними структурами офіційно визнана як підконтрольна Баку, сьогодні перебувають вірменські війська. А так, ласт бат нот ліст, Вірменія не підтримує під час голосувань Генеральної Асамблеї ООН проукраїнські рішення щодо Криму, синхронно підігруючи росіянам. На відміну від Азербайджану.
Я скажу головніше у цьому переліку – як би зараз не писали про відсутність паралелей з Донбасом, відновлення територіальної цілісності Азербайджану дасть надію. Надію, яку частина українців уже почали втрачати, - про звільнення Донбасу та Криму.
Основне місце, де ведуться сучасні війни – це мізки громадян. І від того, чия сторона переможе в цих мізках, залежатиме те, чиї прапори і танки вважатимуться «своїми». Бо саме цю війну ми програвали два десятки років, перед тим як втратити Крим і Донбас. І саме одним з переломних моментів у цій війні може стати віра у перемогу, яку дадуть перемоги інших. Відчуття того, що проблема «заморожених» конфліктів може вирішуватись на користь постраждалої сторони.
Так, є питання щодо конфлікту права націй на самовизначення – з одного боку і держав на територіальну цілісність – з іншого. Але це питання стосується виключно Нагорного Карабаху, а не території, навколо нього, які були захоплені вірменами під час війни початку 90-х.
Все це зрозуміло. Але є й інша сторона медалі – Вірменія за політичним устроєм і цінностями значно ближче Україні, ніж Азербайджан. Я зараз не беру віру. Я беру демократичний лад. Вірменія – це країна, де змінюються режими. Де в політичній ситуації відбуваються зміни і відчувається можливість зміни.
І ще. У Вірменії був шанс вийти з російських обійм. Були спроби диверсифікації зовнішніх партнерів, у тому числі – й участь у спільних навчаннях з НАТО. Але – назад – у ці ж російські обійми її буде штовхати війна. І проблема буде не в Пашиняні. А у тому, що в громадській думці, навіть після російського кидка і ігнорування зобов’язань по ОДКБ, складатиметься картина про відсутність альтернатив крім як партнерства з РФ. Чи може Україна працює в громадській думці Вірменії? Нав’язує якісь дискусії чи наративи? Наприклад, що відхід Росії від підтримки вірмен в Нагірному Карабасі, звільняє Вірменію від підтримки російської окупації Криму.
Тут просяться паралелі з Білоруссю, яка намагалась вийти з російського впливу, але протести, що розгорнулись в ній, штовхнули її назад до Москви. І якщо протест програє, то керівництво Білорусі вже буде вимушене залишатись там – значно ближче до Москви, ніж у липні цього року.
І я повернусь до Азербайджану. Чи доцільно підтримувати авторитарнішу країну в боротьбі з демократичнішою? Власне, питання риторичне. Бо США підтримують недемократичні режими – тоді коли вигідно їм. Кремль інколи навпаки – підтримують країни, з найрозвиненішими демократичними інститутами в своєму регіоні. Та ж Вірменія чи Киргизія. Власне погугліть крилатий вираз про Самосу.
Питання у тому, чи не призведе така однозначна підтримка – до того, що проросійські настрої у інших країнах посиляться. І прокремлівські тенденції – у тій же Вірменії чи Білорусі. І висновок буде не в тому, щоб не підтримувати опозицію в Мінську чи владу в Єревані. А у тому, що паралельно з підтримкою прямих союзників – працювати в громадській думці іншої сторони. Воювати за мізки там. На далеких підступах до Кремля.
- Помощь семьям военнослужащих в поиске родственников и оформлении выплат Віра Тарасенко вчора о 23:25
- Схеми "золотих паспортів" у ЄС під забороною: удар по російським олігархам Володимир Горковенко вчора о 23:08
- Захист прав національних спільнот – основний критерій вступу України в Європейський Союз Сергій Пєтков вчора о 18:12
- Час убезпечувати тил Євген Магда вчора о 15:36
- Шанс або вирок: як бути бізнесу в епоху цифрової трансформації Богдан Данилко вчора о 15:16
- Звільнення багатодітних батьків від оподаткування на об’єкти житлової нерухомості Юрій Стеценко вчора о 13:39
- Це не працює в B2B-маркетингу: як уникнути найпоширеніших помилок Алла Болоховська вчора о 11:46
- Проєкт регулювання криптоактивів в UK Олександр Черних вчора о 11:00
- Проблеми з концентрацією уваги: чому виникають і чи варто бити на сполох? Ольга Малахова 29.04.2025 20:51
- Корпоративна безпека під час війни: як управляти ризиками в умовах невизначеності Тетяна Андріанова 29.04.2025 16:49
- Аргентина відкриває правду про нацистів і диктатуру Дмитро Зенкін 29.04.2025 14:59
- Заповіт під вибухами: як військові передають останню волю без нотаріуса Світлана Приймак 29.04.2025 13:47
- Цивільна відповідальність за дитину: суд присудив відшкодувати збитки за пожежу Артур Кір’яков 29.04.2025 12:59
- Блекаут Іберії 28 квітня 2025: уроки для енергоринку Ростислав Никітенко 29.04.2025 12:33
- Офіс повертається Алеся Карнаухова 29.04.2025 10:21
-
"Жоден управитель їх не візьме". Чому київським будинкам без ОСББ підвищили тарифи
Бізнес 10662
-
Ухиляння від переговорів: Росія вже не хоче обговорювати зі США закінчення війни
Думка 7364
-
Америка в тумані "величі". 100 днів Трампа у цифрах і фактах
6084
-
Битва палубних винищувачів: в Індії французькі Rafale без бою перемогли російські МіГи
Думка 5495
-
Апеляція ВАКС залишила під вартою нардепа Бондаря
Бізнес 4916