Українська сторона медалі війни в Нагірному Карабасі
Відновлення територіальної цілісності проти права націй на самовизначення. Хто є постраждала сторона, а хто агресор у 30-ти річній війні на Донбасі?
Кого підтримувати Україні у війні в Нагірному Карабасі? Власне це питання для багатьох вирішене. Україна за два тижні до війни записала Азербайджан у свої стратегічні партнери у Стратегії національної безпеки. Азербайджан відновлює свої кордони, тобто саме на території, що міжнародними структурами офіційно визнана як підконтрольна Баку, сьогодні перебувають вірменські війська. А так, ласт бат нот ліст, Вірменія не підтримує під час голосувань Генеральної Асамблеї ООН проукраїнські рішення щодо Криму, синхронно підігруючи росіянам. На відміну від Азербайджану.
Я скажу головніше у цьому переліку – як би зараз не писали про відсутність паралелей з Донбасом, відновлення територіальної цілісності Азербайджану дасть надію. Надію, яку частина українців уже почали втрачати, - про звільнення Донбасу та Криму.
Основне місце, де ведуться сучасні війни – це мізки громадян. І від того, чия сторона переможе в цих мізках, залежатиме те, чиї прапори і танки вважатимуться «своїми». Бо саме цю війну ми програвали два десятки років, перед тим як втратити Крим і Донбас. І саме одним з переломних моментів у цій війні може стати віра у перемогу, яку дадуть перемоги інших. Відчуття того, що проблема «заморожених» конфліктів може вирішуватись на користь постраждалої сторони.
Так, є питання щодо конфлікту права націй на самовизначення – з одного боку і держав на територіальну цілісність – з іншого. Але це питання стосується виключно Нагорного Карабаху, а не території, навколо нього, які були захоплені вірменами під час війни початку 90-х.
Все це зрозуміло. Але є й інша сторона медалі – Вірменія за політичним устроєм і цінностями значно ближче Україні, ніж Азербайджан. Я зараз не беру віру. Я беру демократичний лад. Вірменія – це країна, де змінюються режими. Де в політичній ситуації відбуваються зміни і відчувається можливість зміни.
І ще. У Вірменії був шанс вийти з російських обійм. Були спроби диверсифікації зовнішніх партнерів, у тому числі – й участь у спільних навчаннях з НАТО. Але – назад – у ці ж російські обійми її буде штовхати війна. І проблема буде не в Пашиняні. А у тому, що в громадській думці, навіть після російського кидка і ігнорування зобов’язань по ОДКБ, складатиметься картина про відсутність альтернатив крім як партнерства з РФ. Чи може Україна працює в громадській думці Вірменії? Нав’язує якісь дискусії чи наративи? Наприклад, що відхід Росії від підтримки вірмен в Нагірному Карабасі, звільняє Вірменію від підтримки російської окупації Криму.
Тут просяться паралелі з Білоруссю, яка намагалась вийти з російського впливу, але протести, що розгорнулись в ній, штовхнули її назад до Москви. І якщо протест програє, то керівництво Білорусі вже буде вимушене залишатись там – значно ближче до Москви, ніж у липні цього року.
І я повернусь до Азербайджану. Чи доцільно підтримувати авторитарнішу країну в боротьбі з демократичнішою? Власне, питання риторичне. Бо США підтримують недемократичні режими – тоді коли вигідно їм. Кремль інколи навпаки – підтримують країни, з найрозвиненішими демократичними інститутами в своєму регіоні. Та ж Вірменія чи Киргизія. Власне погугліть крилатий вираз про Самосу.
Питання у тому, чи не призведе така однозначна підтримка – до того, що проросійські настрої у інших країнах посиляться. І прокремлівські тенденції – у тій же Вірменії чи Білорусі. І висновок буде не в тому, щоб не підтримувати опозицію в Мінську чи владу в Єревані. А у тому, що паралельно з підтримкою прямих союзників – працювати в громадській думці іншої сторони. Воювати за мізки там. На далеких підступах до Кремля.
- Час розблокувати будівництво нових об'єктів та залучення інвестицій в громадах Лариса Білозір вчора о 20:41
- Заповіт у Дубаї: нові можливості для українців у DIFC Courts Олена Широкова вчора о 15:45
- Конфлікти у бізнесі: як перетворити загрозу на джерело зростання Олександр Скнар вчора о 14:36
- У кожному дроні – сертифікат світової байдужості Дана Ярова вчора о 12:05
- Бізнес з країнами Близького Сходу: що потрібно знати про гроші, темп і традиції Любомир Паладійчук 09.07.2025 21:38
- Фінансова свобода: що ми насправді вкладаємо у це поняття? Олександр Скнар 09.07.2025 14:34
- Нова ера на енергетичних ринках: кінець диктатури цін Ксенія Оринчак 08.07.2025 16:49
- Український бізнес на Близькому Сході: культура, право і підводні камені Олена Широкова 08.07.2025 16:12
- Замість реформи – репертуар. Замість дій – кастинг на премʼєра Дана Ярова 08.07.2025 15:54
- Преюдиційне значення рішення МКАС при ТПП України для інших спорів: правовий аналіз Валентина Слободинска 08.07.2025 14:47
- Чому бізнес-коучинг стає все більш затребуваним? Олександр Скнар 08.07.2025 14:27
- Негаторний чи віндикаційний позов: який спосіб захисту обрати у земельному спорі? Андрій Лотиш 08.07.2025 14:03
- З житлом і роботою: як змінюється філософія проєкту "Прихисток" Галина Янченко 08.07.2025 13:59
- 5 найтиповіших помилок при впровадженні електронного документообігу Олександр Вернигора 08.07.2025 12:47
- Енергоринок України 2025, коли прийдуть європейські трейдери Ростислав Никітенко 07.07.2025 21:07
- Готують підвищення тарифів для населення 732
- Військово-економічна пастка: чому зламався бум РФ 147
- Медіація у бізнесі: чи готові українські компанії до альтернативних рішень? 101
- Кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дитини 91
- Поки ППО в дорозі – шахед вже у вікні 68
-
Україна з нуля збудувала винятковий ВПК, але він працює лише на 60% – фон дер Ляєн
Бізнес 12368
-
"Цифри шокують". Гетманцев оприлюднив дані про найбільші в Україні пенсії
Фінанси 10387
-
Uklon готовий виконати закон про стягнення податку з доходів водіїв
Бізнес 6717
-
"Сонне розлучення" – вихід для пар, щоб покращити якість нічного відпочинку та сексуального життя
Життя 5284
-
"По-справжньому довіряти одне одному": сім фраз, які використовують пари з міцною довірою
Життя 4744