Зовнішня торгівля з РФ: чи є "зрада" та чи все так добре?

Зовнішня торгівля

Цими днями у соцмережах активно коментували факт суттєвого зростання обсягу торгівлі України з РФ у 2021 році. Це подається як чергова зрада. Бо навряд чи може сприйматись позитивно нарощування торгівлі з країною, яка окупувала Крим та частину території Донбасу, восьмий рік поспіль вбиває наших військових, погрожує повномасштабним військовим вторгненням.

“Слуги народу” відмовчуються. Хоча, як би серед них були фахові експерти у сфері економіки, то вони могли навести контраргументи, які певною мірою розбивають критику опозиції з цього питання.

Ситуація у зовнішній торгівлі, у тому числі з РФ, насправді, трохи інша, ніж подається критиками української влади. У той же час є певні інші контроверсійні фактори, які змушують мене писати цей коментар.

Почну саме із зовнішньої торгівлі з РФ.

Якщо уважно вивчити зовнішньоторговельну статистику і розуміти, що означають її показники, то з'ясується, що за 11 місяців 2021 року (далі всі дані наводяться за січень-листопад 2021 рок) загальний експорт товарами зріс на 38,2%, а імпорт — на 33,8%. Це, означає, що попри збереження негативного балансу зовнішньої торгівлі, у 2021 році ситуація покращилась. Експорт товарами зріс більше, ніж імпорт.

При цьому, якщо казати про зовнішню торгівлю з РФ, то хоча загальний обсяг її виріс, але український експорт зріс на 24,2%, а імпорт — на 31,4%. Тобто, приріст був менший, ніж загальний обсяг приросту експорту та імпорту. Це означає, що у 2021 році у порівнянні з 2020 роком частка торгівлі з РФ у загальному обсязі зовнішньої торгівлі України скоротилась (частка в експорті становила 5%, в імпорті — 8,2%).

Саме це чинна влада могла поставити собі як аргумент на свою користь.

Також нинішні керманичі могли би звертати увагу, що левову частину української зовнішньої торгівлі з РФ складають декілька позицій сировинних товарів та напівфабрикатів. При цьому структура українського експорту до РФ значно більш диверсифікована ніж імпорту звідти.

Так, в українському експорті найбільша частка — це чорні метали та вироби з них (відповідно 26,3% та 4,3%). При цьому, внаслідок дуже значного зростання цін на чорні метали та залізну руду на міжнародних ринках в грошовому вимірі, обсяг експорту по ним збільшився на 87,9%. Натомість зростання обсягів продажу виробів з чорних металів склало лише 2,4%. Тобто, у товарному вимірі можна казати про дуже суттєве падіння їх експорту.

По всім іншим більш менш суттєвим статтям товарного експорту до РФ приріст хоча і був, але значно менше ніж показник загального товарного експорту туди.

Так, по статтям: “сірка; землі та каміння” приріст склав 21,2% (частка в загальному товарному експорті до РФ — 3,2%); “пластмаси, полімерні матеріали” — приріст 17,1% (частка — 5,4%); “реактори ядерні, котли, машини” — приріст 17% (частка — 15,8%), електричні машини — приріст 18,4% (частка — 3,2%). Лише по статті “папір та картон” експорт до РФ зріс на 38,8%. Але частка експорту до РФ по ній складає лише 2,2%.

Якщо ми подивимось на товарний імпорт з РФ, то по статті “палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки” є приріст на 27,5% (частка в загальному імпорту з РФ складає 55,6%). Другу позицію по частці в загальному імпорті займають “реактори ядерні, котли, машини” (в ній переважно займають ТВЕЛи) — 7,3% (приріст — на 37,2%). Третю займають “пластмасами, полімерними матеріалами” — 5,9% (приріст — на 58,7%). Четверта за “чорними металами” — 5,1% (приріст — на 69,6%).

Отже, в частині зростання зовнішньої торгівлі з РФ ніякої “зради” насправді немає. Все відбувається цілком передбачувано. Взаємна структура зовнішньої торгівлі все більш примітивізується та залежить від цін на сировину та напівфабрикати на світових ринках. В умовах військової агресії та непередбачуваних дій з боку РФ ні на що інше очікувати не доводиться. Ніхто з представників бізнесу з обох боків ніякої продукції зі значною доданою вартістю постачати не готовий. Бо це передбачає довгострокові, передбачувані стосунки. Що в нинішніх умовах абсолютно неможливо.

Зараз переходимо до зовнішньої торгівлі з іншими країнами, і тут вже доводиться казати про геть іншу ситуацію, хоча, як на мене, зовсім не позитивну.

Найбільше Україна наростила імпорт з Білоруссю, і у порівнянні з іншими країнима має найгірший баланс зовнішньої торгівлі саме з нею. Експорт до цієї країни зріс лише на 10,9%. Натомість імпорт підстрибнув на 65,9%, а негативне сальдо взаємної торгівлі товарами склало 2,92 млрд доларів США. Найбільше виріс обсяг (2,52 млрд доларів США) імпорту нафтопродуктів (у тому числі бітуму) — на 88,8% . Частка цієї статті у загальному імпорту складає 59,3%. Це наслідок того самого “Великого крадівництва” від пана Зе.

Україна, нарощуючи будівництво асфальтобетонних доріг, замість масового переходу на будівництво цементнобетонних доріг, збільшує обсяги закупівлі бітуму у Білорусі.

По суті, на державному рівні фінансує людожерський режим збожеволілого диктатора.

Другу позицію імпорту займають “добрива”. Їхня частка складає 11,4% (приріст — 76,2%). Це зростання імпорту добрив з Білорусі пов'язане з лицемірною забороною купівлі їх у РФ. Замість купівлі у РФ, ми купуємо у Білорусі, яка виробляє їх з російського газу. А частка газу в собівартості міндобрив складає десь 70%. Розповідаючи про боротьбу з РФ та зниження залежності від неї, ми де-факто залишаємо її, ще і фінансуючи викрадення, катування та вбивство білоруських громадян диктаторським режимом Лукашенка.

В умовах, коли Лукашенко прямо погрожує спільною участю з РФ у збройній агресії проти України, імпорт звідти продукції з державних підприємств та підприємств олігархів, наближених до диктатора (а інших там взагалі не існує) — це прояв цинізму, корупції та безвідповідальності з боку пана Зе та його корупційного оточення.

Ще після узурпації влади у Білорусі з боку Лукашенка у 2020 році, я наголошував, що його режим неминуче стане повністю залежним від кримінально-гебешного, фашистського режиму Путіна. Бо втримати владу владу зможе лише спираючись на нього.

За таких обставин необхідно було кардинально обмежити взаємну зовнішню торгівлю з Білоруссю. У першу чергу в частині придбання продукції державних підприємств та підприємств олігархів, наближених до диктатора. Натомість наші можновладці її суттєво наростили. Тут можна було б також згадати імпорт звідти електроенергії, ще і з корупційними “прокладками”. Але і так має бути очевидним, що ментально Зе зі своїм оточенням — це, по суті, ті самі Путін та Лукашенко. Тільки ще примітивніше. Вони би дуже хотіли мати таку саме систему корумпованої, авторитарної влади в Україні.

От тільки український народ та українське суспільство не сприйме спроб узурпації влади та намагань сформувати диктаторський режим.

І наостанок.

Я неодноразово наголошував, що сировинні товари не мають національності. В якості прикладу наводив наш імпорт зі Швейцарії.

Найбільша стаття імпорту з цієї країни — “палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки”. Це імпорт з країни, яка не видобуває нафту і, наскільки знаю, взагалі вже не займається її переробкою. Тобто, за імпортом нафти та нафтопродуктів зі Швейцарії стоять якісь українські бізнесмени та можновладці, які насправді купують їх переважно у РФ.

Але зараз про “палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки” зі Швейцарії згадав, бо за 11 місяців 2021 року Україна стрімко наростила його обсяг звідти. Імпорт по цій статті складає 1,83 млрд доларів США (частка у загальному імпорті з цієї країни складає 77,8%) та виріс, у порівнянні з 11 місяцями 2020 року, у 7,6 разів.

Мені здається, що українське суспільство мало би знати, хто з українських бізнесменів та можновладців стоїть за імпортом нафти та нафтопродуктів з цієї країни і звідки вони насправді. Ця може бути дуже цікавою, хоча, можливо, і дуже небезпечною темою розслідування для українських журналістів-розслідувачів.