Україна має бути готова до радикального погіршення стосунків з Китаєм

Епіграф:

“Умейте нападать! При каждой неудаче. Давать умейте сдачи. Иначе вам удачи не видать”

У багатьох ЗМІ, і не тільки українських, пройшло повідомлення про те, що "Пекін закликав не політизувати співпрацю китайських фірм з Кримом". 

Дехто вже заявив, що це реакція на рішення РНБО про націоналізацію “Мотор-Січ”.

Днями вже зазначав, що не варто сприймати Китай дружньою для України державою, тим більше стратегічним партнером. 

Взагалі, слід враховувати, що авторитарний режим Китаю, який проводить геноцид уйгурів та має ознаки відверто фашистського, з активізацію зовнішньої військової агресії проти сусідніх держав, в принципі не може бути дружнім для країн з демократичним устроєм, у тому числі для України. І це, на жаль, довгостроковий геополітичний фактор.

Об'єктивно, для правлячого, вкрай корумпованого, режиму Китаю значно ближчими, ментально спорідненими є кримінально-фашистський режим Російської імперії, диктаторський, по суті фашистський, режим у Білорусі, кримінально-фашистський режим у Венесуелі та військова хунта у М’янмі.

При цьому, з точку зору зовнішньої торгівлі, Україна для Китаю є виключно сировинним додатком, який постачає туди сировинну продукцію, натомість імпортує переважно техніку та споживчі товари.

Щоби не бути голослівним, наведу дані статистики зовнішньої торгівлі з Китаєм за 2020 рік.

З 7,1 млрд доларів українського експорту 85,2% — це зернові (26,1%), олійні (15,7%), залізна руда (35,2%) та чорні метали (8,2%). А з 8,3 млрд доларів імпорту найбільші статті — це “реактори ядерні, котли, машини” (18,2%), “електричні машини” (26,8%), “засоби наземного транспорту” (4,2%). І на додачу багато статей споживчого імпорту. Нічого унікального ми з Китаю не імпортуємо, чого не може виготовляти в Україні чи придбати в інших країнах світу.

Це я до чого.

Потрібно бути готовим не тільки висловлювати стурбованість, а і почати проводити значно жорсткішу політику по відношенню до Китаю. Навіть з урахуванням можливого погіршення дипломатичних стосунків та втрат у зовнішній торгівлі з цією країною.

Сировинна продукція не має національності, тому продавати її наші компанії зможуть необов'язково безпосередньо у Китай. На зовнішніх ринках українська сировинна продукція знайде свого покупця. Що ж до будь-яких обмежувальних кроків Китаю щодо українського експорту, то на них потрібно реагувати введенням обмежувальних заходів щодо імпорту звідти.

Мені здається, що найбільш адекватною відповіддю на демонстративні недружні кроки китайської влади, які легітимізують окупацію Криму, мало би стати відкриття торговельної місії на Тайвані. При цьому варто закликати владу Китаю не політизувати співпрацю українських фірм з Тайванем.

Більш того, доцільно максимально сприяти залученню інвестицій з цієї країни, особливо у приладо- та машинобудування, та бути готовим до встановлення дипломатичних відносин з Китайською республікою (Тайванем).

Причому, варто прямо вказати уряду Китаю, що раніше чи пізніше Україна поверне суверенітет над Кримом. Як Китай готовий чекати, коли виникнуть передумови і він поверне собі значну частину території Сибіру, так і Україна теж вміє та готова чекати, коли складуться для умови для деокупації Криму.

І після відновлення української влади в Криму активи всіх юридичних та фізичних осіб, у тому числі з Китаю, які були там набуті після початку російської окупації півострову, будуть конфісковані.

На щастя, ми з Китаєм ще довго не матимемо спільного кордону, тому можемо у стосунках з цією країною проводити незалежну політику, і повинні навчитися, захищаючи власні інтереси, поводитися гідно та впевнено.