ВС дозволив компаніям стягувати збитки у контрагентів за нереєстрацію ПН

Свобода підприємницької діяльності є базовим рушієм для добробуту будь-якої держави сучасності. Така свобода надає індивідам можливість повністю реалізувати свій підприємницький потенціал, що зі свого боку приносить суспільству розвиток та добробут. Але є і зворотна сторона цієї медалі. Це постійні ризики, які супроводжують таку діяльність.

Одним із таких можливих ризиків є отримання збитків з вини контрагентів, у вигляді неотриманого податкового кредиту з податку на додану вартість.

Так, на момент, який встановлений ст. 187 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), контрагент суб'єкта підприємницької діяльності зобов'язаний скласти податкову накладну (надалі - ПН) та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) у встановлений ПК України термін.

Проте, час від часу, контрагенти порушують дані вимоги податкового законодавства України, що, також, позбавляє такого суб'єкта підприємницької діяльності права на віднесення до складу податкового кредиту (надалі - ПК) сплаченого податку на додану вартість (надалі – ПДВ) за відповідними операціями.

Раніше, для відновлення такого порушеного права, суб'єкту господарювання достатньо було подати до контролюючого органу заяву зі скаргою на контрагента - додаток Д8 до декларації з ПДВ, що дозволяло йому включити до складу ПК суми сплаченого ПДВ, але з 01 січня 2015 року подача такої заяви не породжує для суб'єкта підприємницької діяльності ніяких позитивних наслідків, окрім, як податкової перевірки такого недобросовісного контрагента.

Не маючи достатніх законодавчих механізмів для відновлення порушеного права, суб'єкти господарювання почали звертатися за такою допомогою до феміди.

Судова практика в даному питанні була досить неоднозначною. Так, одні суди задовольняли позови, вказуючи на те, що суб'єкт господарювання має право на стягнення збитків із контрагента в розмірі втраченого ПК (наприклад, Постанова Вищого господарського суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 917/852/16), інші ж суди відмовляли в задоволені позовних вимог, вказуючи, що дані відносини не перебувають у площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.

Новоутворений Верховний Суд (надалі - ВС) у даному питанні спочатку був прихильником позиції, яка сприяла недобросовісним контрагентам уникати відповідальності за свої недобросовісні дії.

Так, ВС у Постанові від 12 березня 2018 року в справі № 918/216/17 встановив, що вимога зареєструвати ПН не є господарським зобов’язанням, а тому за невиконання такого зобов’язання, господарські санкції у вигляді штрафу або відшкодування збитків застосовуватися не можуть.

Проте, поставив крапку в даному питанні ВС у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду Постановою від 03 серпня 2018 року в справі №917/877/17, зазначивши:

"З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Суд вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 918/216/17, та доходить висновку, що положення пункту 201.10 статті 201 ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов'язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних (крім випадків, встановлених податковим законодавством, коли підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, є інші документи) при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця, однак подання такої скарги згідно з наведеною нормою у редакції, чинній після 01.01.2015, не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту."

Отже, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків з недобросовісного контрагента, який не здійснив реєстрацію ПН у ЄРПН, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення:

1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання) – у вигляді нереєстрації ПН у ЄРПН;

2) шкідливого результату такої поведінки – збитків у вигляді втраченого ПК;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками - право на відображення ПК безпосередньо залежить від факту реєстрації ПН;

4) вини особи, яка заподіяла шкоду - бездіяльність контрагента у виконанні обов’язку з реєстрації ПН у ЄРПН.

У разі відсутності хоча б одного із вищезазначених елементів - відповідальність у вигляді відшкодування збитків настати не може.

На теперішній час суди всіх інстанцій, у тому числі і ВС, під час розгляду подібних справ активно орієнтуються на вищезазначену правову позицію об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі ВС (наприклад, Постанова ВС від 03 грудня 2018 року в справі №908/76/18), що є дуже позитивною тенденцією.

Висновок

Отже, усі суб'єкти господарювання, у тому числі ті, які не передбачали в договорах санкції за нереєстрацію ПН, тепер отримали чудовий інструмент для відновлення своїх порушених прав, а саме у випадку порушення їхніми контрагентами податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тепер такі суб'єкти підприємницької діяльності зможуть стягнути з таких недобросовісних контрагентів збитки в розмірі, неотриманого таким порушенням, податкового кредиту з податку на додану вартість.

Опубліковано: Юрист і Закон, №11, 21.03.2019