Чи можна уникати конфліктів в громадах?

Конфлікт між мешканцями Русанівських садів та владою міста Києва щодо будівництва Подільсько-Воскресенського мосту загострюється. Чи є мирний шлях виходу з ситуації?

Вважаю за потрібне відреагувати на інформацію, щодо конфлікту, який виник між місцевою владою та мешканцями Русанівських садів. 

«Не може купка людей диктувати умови кількамільйонному місту» - Віталій Кличко. Ця цитата офіційно оприлюднена на офіційному сайті Київської міської державної адміністрації.

Чи є такі вислови правильними? Відповідь знайте кожен самостійно…

Об’єднання садівницьких товариств «Русанівський масив» довгий час намагається побудувати тісну співпрацю з питання організації/будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та правосторонніх та лівосторонніх підходів!

Побудова конструктивної співпраці може бути тільки на принципах законності, відкритості, гласності, на дотримання прав та норм чинного законодавства України. Організація та будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві, в тому числі правосторонніх та лівосторонніх підходів не може бути здійснено з порушенням прав людини та громадянина, в тому числі права власності на землю та майно.

Конфлікт, який наразі виник між владою та мешканцями «Русанівських садів» потребує вирішення за столом переговорів та в законодавчому полі, а не через погрози чи залякування.

Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро обмежує права власників земельних ділянок та нерухомого майна, які знаходяться на Русанівських садах в Дніпровському районі міста Києва, і цей факт ніхто не спростовує оскільки він наявний. Ми не обговорюємо вже рішення судів про відчуження вже 251 земельних ділянок. Наразі проблема у тому, що дуже скоро транспортний потік в 10 000 автомобілів на добу з’явиться на одній з вулиць на Русанівських садах.

Чи дотримується наразі влада Києва принципу «належного врядування»?

У пунктах 70-71 рішення по справі «Рисовський проти України» (29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування», зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), № 33202/96, пункт 120, «Онер’їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), № 48939/99, пункт 128, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункту 72, «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункту 51). Зокрема, на державні органи покладено обов’язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер’їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), № 36548/97, пункт 58).

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов’язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67). 

Чи допустила влада помилок при реалізації будівництва Подільсько-Воскресенського мосту? Так, будівництво розпочалось спираючись на Генеральний план Києва 1986 року, який передбачав, що на місці Русанівських садів з’являться багатоповерхові житлові й комерційні будівлі. Жителі змогли в 2011 році домогтися коригування плану. На сьогодні функціональне призначення території – малоповерхова садибна забудова. Але в проєкт Генерального плану 2020 року, який ще не має юридичної сили і заперечується відразу низкою громадських організацій, південна частина урочища Горбачиха вже призначена під багатоповерхову забудов. Чому допущені помилки виправляються за рахунок мешканців Русанівських садів?

Експерти вважають, що наразі проєкт передбачає будівництво з’їзду на вулицю Центрально-Садову, що зовсім не відповідає вимогам для появи там магістрального трафіку: ширина дороги там становить п’ять з половиною метрів, загальна ширина між будинками – десять метрів. Для пропуску магістрального трафіку необхідно мінімум 40 метрів, тож Київська міська державна адміністрація має намір знести ще три лінії забудови, щоб розширити транспортний коридор.

Чому ж влада не сідає за стіл переговорів з власниками будинків та земельних ділянок зараз?

Посадовці зазначають в засобах масової інформації, що конфлікт ґрунтується на тому, що мешканці перешкоджають користуватись дорогою, але насправді мешканці проти будівництва правосторонніх та лівосторонніх підходів. У разі необхідності будівництва правосторонніх та лівосторонніх підходів  місцева влада повинна була б викупити земельні ділянки та будинки. Ви скажете, що це буде дорого викупити ще земельні ділянки, які підпадають під будівництво правосторонніх та лівосторонніх підходів? Тоді чи є втручання влади наразі у право приватної власності законним?

Статтею 321 Цивільного Кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Представники влади заявлять, що будівництво Подільсько-Воскресенського мосту та правосторонніх та лівосторонніх підходів відбувається в інтересах суспільства та для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» допоможе місту вирішити питання в правовому полі!

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справах про примусове відчуження об’єктів нерухомості з мотивів суспільної необхідності, здійснюється через дослідження трьох критеріїв відповідності певного заходу втручання суб’єкта владних повноважень у право приватної власності (трискладовий тест), а саме – чи відповідає втручання у право власності принципу правової визначеності та законності; чи переслідує це втручання легітимну мету в суспільних або загальних інтересах; чи є таке втручання пропорційним, тобто чи забезпечується при цьому справедливий баланс між вимогами щодо інтересів суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.

Можна багато писати щодо аналізу норм законодавства, але зрозумілим є те, що загострення конфлікту неминуче, якщо всі сторони конфлікту, як представники влади, забудовники та власники будинків, та земельних ділянок, чия нерухомість саме підпадає під будівництво правосторонніх та лівосторонніх підході не сядуть за стіл переговорів. Треба всім звернутись до норм чинного законодавства України та міжнародного, бо кожна сторона може знайти аргументи на свою користь, але необхідно знайти баланс та вирішення цього конфлікту!