Чому лічильник тепла ≠ розподілювач?

Кабмін дозволив встановлювати індивідуальні теплові лічильники в старих будинках! Уявляю, який шок, ймовірно, відчули фахівці, побачивши подібні заголовки.

Сенсація! Екстрені новини! Кабмін дозволив встановлювати індивідуальні теплові лічильники в старих будинках! Мешканці квартир у «хрущовках» зможуть регулювати подачу тепла за власним лічильником! Шок, ймовірно, відчули фахівці, побачивши подібні заголовки. Адже вони безапеляційно стверджували, що при вертикальній розводці опалення квартирні лічильники встановити неможливо. Перша думка: може, це Ілон Маск і тут накреативив? Але ні.

Насамперед відновимо справедливість. Кабмін «дозволив» – це дезінформація. Тому що більше року тому був прийнятий закон «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Саме він і визначив порядок використання приладів-розподілювачів у будинках, де система опалення має вертикальну розводку. Причому закон вказав і термін підготовки супутньої нормативки – до 2 лютого 2018 року. А прийняли її де-факто на 8 місяців пізніше.

Тож Кабмін має, як мінімум, вибачитися перед споживачами за затягування термінів. У населення був би весь міжопалювальний сезон попереду, щоб розібратися і встановити розподілювачі. Але цього не сталося.

По-друге, навіть якщо хтось і ризикне просто зараз, в опалювальний сезон встановити ці прилади, вони не дадуть результату. Застосувати їх неможливо, тому що відсутня методика розподілу послуг. Яку теж, до речі, повинні були розробити і затвердити ще в лютому. Зараз проект «висить» на сайті Мінрегіону вже в другій редакції. Терміни його прийняття досить туманні.

Але найголовніше навіть не це. Прилади-розподілювачі тепла застосовуються в багатьох європейських країнах, і таке рішення – це, безумовно, крок уперед. Але прошу не займатися самообманом. Тому що це не лічильники.

У законі написано, що такі прилади мають бути встановлені на 50% опалювальних приладів житлового будинку (окрім МЗК) разом з регуляторами. Тобто половина квартир повинні за свій рахунок встановити розподілювачі (близько 1200 гривень/шт.) і регулятори (до 350 гривень/шт.). Врахуйте, що такий комплект потрібен для кожного стояка, тобто, за кількістю кімнат плюс кухня. Додайте ще оплату монтажних послуг слюсаря-зварювальника. Разом: 2,5-3 тис. гривень за комплект на одну батарею.

Але, наприклад, ви витратилися і встановили розподілювачі тепла у 50% квартир багатоповерхівки. Як знімати і враховувати їхні показання? Ці прилади не рахують гігакалорії чи джоулі. Вони відображають умовні одиниці тепла, на які впливають: тип радіатора, конкретне місце розташування приладу, скільки шарів фарби на батареї тощо. Ті умовні одиниці, які нарахував розподілювач, перемножуються на цілий перелік коефіцієнтів. Потім потрібно скласти показники всіх розподілювачів у будинку. І тільки тоді за допомогою загальнобудинкового лічильника тепла можна вирахувати, скільки гігакалорій припадає на одну умовну одиницю і тільки після цього вирахувати кількість тепла яке спожила конкретна квартира.

Коефіцієнти, які при цьому застосовуються, для споживача будуть незрозумілі. А централізовано знімати такі показання і робити розподіл буде коштувати приблизно 250 гривень (а за деякими оцінками, до 450) з квартири в місяць. На прикладі Польщі знаю, що там, щоб заощадити, роблять такий розподіл один раз за підсумками опалювального сезону. Упродовж цього періоду мешканці платять за середніми показниками, а потім здійснюють остаточний перерозподіл між споживачами.

Загалом, яким буде економічний ефект від встановлення таких приладів-розподілювачів, наразі не відомо. І як це запрацює в Україні – теж питання. Тому давайте будемо реалістами і в термінології, і в прогнозованих результатах. Це позитивне зрушення, а точніше можливість, якої раніше у споживачів не було, але скористатися нею не так вже й просто.