Комунальний камінг-аут

Згоден, що всі роки ми жили не по засобах, і держава через дешеві тарифи дотувала комунальний сектор. Зневажаю політиків, які займаються популізмом і піаряться на цій темі. Здавалось би, ідеальний виборець влади. Проте погодившись на справедливі та ринкові тарифи, я хочу бачити аналогічну якість комунальних послуг.

Натомість як у романі «Дванадцять стільців», влада просить «зранку – гроші», обіцяючи «ввечері стільці» (якість послуг). Проте на практиці ринкові тарифи не змінили температуру води в моєму крані — вона холодна. За старою традицією в нашому районі в цей час відключили гаряче водопостачання. І що найприкріше — ніхто навіть не обіцяє зробити послуги якісними. Лише — довести тарифи до ринкових.

Чомусь при цьому у кабінетах влади забувають коаліційну угоду. Вона ж передбачає запровадження оплати за фактично спожиті природний газ, тепло і воду шляхом запровадження 100%-го комерційного обліку (до 2017 року) та перехід до стимулюючого тарифоутворення. Лише після цього планувалось встановлення тарифів на рівні економічно обґрунтованих. Натомість чиновники зрозуміли установку по -своєму: тарифи діють вже давно, а встановлення лічильників та прозорість тарифоутворення перенесли на «вечір». Але найцікавіше в комунальній історії навіть не це. Один з найпереконливіших аргументів вже минулого уряду при встановленні нових тарифів полягав в тому, що ми маємо позбутись патерналістських настроїв. Цікаво, а масове насадження субсидій - не провокування тотального патерналізму?

Нагадаю, в уряді страшенно пишались, що 90% населення подали заяви на комунальні субсидії. І повалила юрба молодих і здорових українців за заповітними папірцями... Приблизно 80 млрд грн, за словами урядовців, держава витратить на субсидії для населення у 2017 році, якщо не проведе реформ. Це не мало-не багато 3,8% ВВП. А тепер вдумайтесь, що ці гроші з наших кишень перекладаються в кишені олігархів-власників монополій в комунальному секторі. Просто в світлі субсидій ми цього не бачимо. Очевидно, що дотувати за власний кошт населення Ахметов та Ко не будуть - держава компенсує їм живими коштами.

Субсидії — це обкрадання чистої води під виглядом допомоги незабезпеченим верствам населення. По-перше, чому за ці кошти врешті людям не встановити лічильники (які, до речі, мають ставити безкоштовно) та допомогти в утепленні і придбанні енергозберігаючих котлів? По суті, вертаємось знову до теми монетизації пільг. Довелось недавно прочитати роздуми одного експерта, що заявив, ЖКГ не поле для експериментів. Мовляв, давати живі гроші на енергозбереження пенсіонерам, які в переважній масі отримують субсидії, недоречно. Дивна логіка, чомусь за нею спокійно живуть у всіх країнах, лише у нас поле для експериментів.

По-друге, мене і мільйони інших українців вже вкотре залишають без вибору. Монополії у сфері водопостачання, водовідведення та теплопостачання залишились основою цієї системи, де продовжують правити бал олігархи-монополісти. А вибачте, якщо я не хочу платити компанії Ахметову, що мені робити? І не тому, що не маю грошей, а просто як споживач бажаю обирати іншого постачальника послуг. Тобто мені змиритись з відключенням світла?

Насправді, у нас надто гіпертрофоване сприйняття ЖКГ як якогось відособленого сектору, який начебто працює по своїх правилах. В багатьох європейських країнах змінити компанії, що надають комунальні послуги, змінити не складніше, аніж мобільного оператора. І доки я не отримаю відповіді на ці питання, довіри до субсидій та інших комунальних “пряників” не матиму.