Українські ломоносови
Опорні школи стали панацеєю від загального занепаду якості освіти.
Опорні школи стали панацеєю від загального занепаду якості освіти. Сьогодні саме їх називають дверима до високоякісного процесу навчання. І це в умовах, коли так грубо порушено конституційне право кожного громадянина України на освіту і, відповідно, на рівний доступ до неї. І це не просто заява. Це моя думка, що має досить вагоме обгрунтування.
Ми мріємо створити конкурентоздатну економіку, науку, підприємництво і т.п. Але не маємо відповіді на головне запитання: а хто їх буде створювати? Чи здатна сьогоднішня система освіти виховати цих творців?!
Розпочнемо з малого – зі школи. Вже 25 років поспіль на теренах нашої держави відбувається будь-що, тільки не ефективні реформи, в тому числі й у галузі освіти.
Згадайте 1993 рік. Саме тоді вперше тестували аналоги сучасного ЗНО. Потім щорічна зміна програм, підручників, підходів, умов вступу до вишів, отримання наукових ступенів тощо. Змінилось багато що. Окрім нескінченного політичного популізму та спекуляцій у тих галузях, де можна вкрасти, приспавши увагу українців солодкими обіцянками та прогнозами. А що ми реально отримали за 25 років? Стабільне зниження заробітних плат та соціального забезпечення педагогів, яке останніми роками все менше відповідає вимогам нормального існування.
І зараз нова псевдореформа – створення опорних шкіл. А це: закупівля шкільних автобусів та 700 млн грн з державного бюджету України на 2016 рік.
А тепер просто цифри: за заявами МОН, в Україні 613 шкіл, в яких навчається менше ніж 25 учнів (чи враховані тут учні початкової школи, невідомо), всього по Україні таких учнів трохи понад 15 000. У цьому році в результаті скандального тендеру, про який вже усі розказали, закуплено 1000 автобусів. Тобто на кожних 15 дітей - по 1 автобусу.
Виникає ряд запитань:
1) Що економимо?
2) Де заявлена ефективність використання бюджетних коштів?
3) Де шкільні автобуси, які були закуплені у попередні роки?
4) Кого і куди вони возять?
5) Чи пристосовані усі ці шкільні автобуси до наших доріг місцевого значення – по яких сьогодні може пересуватися або гужовий транспорт, або великогабаритні важкогрузи, які вивозять українське зерно в порти для продажу закордон?
Найбільш цікаве те, що на закупівлю саме цих автобусів передбачено 500 млн грн. А на решту - 200 млн грн - передбачено оснащення шкіл. Вибачте, але чим саме ми будемо на ці кошти оснащувати школи?
Гарним кольором стін хіба що та металопластиковими вікнами, якщо грошей вистачить. Невже лише це є запорукою ефективного процесу навчання.
Очевидним залишається одне – чим складніша схема, тим легше поцупити гроші. А насправді є багато простих рішень, які вже зараз зможуть змінити систему освіти:
1) у сільській місцевості об’єднати школи і садочки в одному приміщенні;
2) створити районні центри управління навчальними закладами, тим самим скоротивши витрати на утримання;
3) створити умови для ефективного приватно-державного партнерства у цьому секторі (сьогодні, наприклад, аграрії, як ніхто інший, зацікавлені в тому, щоб люди не їхали з села, а поверталися після отримання відповідної освіти);
4) проаналізувати, що ефективніше – возити дітей у «тарантасах» чи може висококваліфікованого вчителя;
5) і найголовніше – реформу треба починати з процесу підготовки педагогічних кадрів та підвищення їх соціальних гарантій.
Ніби все просто, але так складно для можновладців… Цікаво, де вони навчались…?
- Пенсійна рулетка Андрій Павловський вчора о 19:35
- Чому у відпустках приймають рішення про звільнення? Ольга Малахова вчора о 17:10
- Made in Vietnam, approved in Kyiv: схема по-новому Дана Ярова вчора о 17:02
- Час розблокувати будівництво нових об'єктів та залучення інвестицій в громадах Лариса Білозір 10.07.2025 20:41
- Заповіт у Дубаї: нові можливості для українців у DIFC Courts Олена Широкова 10.07.2025 15:45
- Конфлікти у бізнесі: як перетворити загрозу на джерело зростання Олександр Скнар 10.07.2025 14:36
- У кожному дроні – сертифікат світової байдужості Дана Ярова 10.07.2025 12:05
- Бізнес з країнами Близького Сходу: що потрібно знати про гроші, темп і традиції Любомир Паладійчук 09.07.2025 21:38
- Фінансова свобода: що ми насправді вкладаємо у це поняття? Олександр Скнар 09.07.2025 14:34
- Нова ера на енергетичних ринках: кінець диктатури цін Ксенія Оринчак 08.07.2025 16:49
- Український бізнес на Близькому Сході: культура, право і підводні камені Олена Широкова 08.07.2025 16:12
- Замість реформи – репертуар. Замість дій – кастинг на премʼєра Дана Ярова 08.07.2025 15:54
- Преюдиційне значення рішення МКАС при ТПП України для інших спорів: правовий аналіз Валентина Слободинска 08.07.2025 14:47
- Чому бізнес-коучинг стає все більш затребуваним? Олександр Скнар 08.07.2025 14:27
- Негаторний чи віндикаційний позов: який спосіб захисту обрати у земельному спорі? Андрій Лотиш 08.07.2025 14:03
- Пенсійна рулетка 170
- Військово-економічна пастка: чому зламався бум РФ 149
- Медіація у бізнесі: чи готові українські компанії до альтернативних рішень? 105
- Справи про міжнародне викрадення дітей в світлі практики Верховного Суду 52
- Негаторний чи віндикаційний позов: який спосіб захисту обрати у земельному спорі? 52
-
"Цифри шокують". Гетманцев оприлюднив дані про найбільші в Україні пенсії
Фінанси 18031
-
Лідер картелю ОПЕК несподівано перевищив квоту з видобутку нафти
Бізнес 5199
-
Банк ЄС анонсував 600 млн євро для України: найбільша сума – на відновлення ГЕС
Фінанси 4941
-
Після п’яти років полону відкрив ресторан. Історія танкіста, який став підприємцем
Бізнес 4915
-
"По-справжньому довіряти одне одному": сім фраз, які використовують пари з міцною довірою
Життя 4843