Резолюція Європарламенту від 19 січня 2023: що про конфіскацією російських держактивів?

Що планують в Європі стосовно використання держактивів рф на користь України

19 січня 2023 Європарламент ухвалив резолюцію «On the establishment of a tribunal on the crime of aggression against Ukraine» (2022/3017(RSP). За резолюцію віддано 472 голоси,  проти – 19, утрималися – 33.

Є там і такий важливий абзац: 

«Invites the EU and the Member States, as well as their partners and allies, to engage in discussion on the legal possibility of using sovereign assets of the Russian state as reparations for the violations of international law by Russia in Ukraine, including potentially by denying such assets the protections of sovereign immunity or limiting such protections owing to the gross nature of these violations». 

В цитованій частині Резолюції йдеться про «використання» суверенних активів рф в якості «репарацій» та активізацію відповідної дискусії. 

Європарламент також закликає обговорити можливість відмови агресору у захисті суверенного імунітету чи обмежити такий захист, враховуючи важкість порушень міжнародного права з його боку. 

Важливу тезу про обмеження суверенного імунітету (у т.ч. майнового імунітету) слід розуміти як можливість встановлення виключень з загального принципу,  за яким «рівний над рівним не має влади та юрисдикції» при здійсненні агресором актів суверенного характеру (acta jure imperii), що брутально порушують приписи міжнародного права та є міжнародно-протиправними діяннями. 

Зазначену Резолюцію в обговорюваній частині варто розглядати в контексті нещодавніх виступів функціонерів ЄС, які висвітлюють пануюче бачення настроїв щодо можливості та правових підстав конфіскації російських суверенних активів. 

Нещодавно Шарль Мішель нагадав, що наприкінці 2022 Єврокомісія висунула ідею передачі заморожених російських активів до фонду, де вони можуть управлятись з метою генерації прибутку для допомоги відновленню України. Дана модель фактично не передбачає конфіскації державних активів рф до завершення війни та врегулювання цього питання. 

Раніше пані Урсула фон дер Ляєн повідомила про початок роботи в напрямку створення структури для управління державними росактивами та їхнього інвестування. У короткостроковій перспективі такі «прибутки» мають бути передані Україні. Після зняття санкцій російські держактиви, за словами президентки Єврокомісії, мають бути використані для того, щоб Росія виплатила повну компенсацію за збитки, завдані Україні. 

Схоже, що на даному етапі в ЄС предметно не розглядається можливість негайної конфіскації росактивів та передачі їх на користь Україні. Тобто, заморожені активи планується тримати до завершення війни та далі використати як «репарації» в межах міждержавних відносин на підставі відповідного міжнародного договору або процедур в межах функціонування відповідної міжнародної організації. 

Вочевидь, фактичне стягнення та використання грошей за такою схемою можливе у випадку повної поразки рф та зміни путінського режиму. 

Саме про «репарації» йдеться й у Резолюції ГА ООН, уваленій на екстреному засіданні 14 листопада. 

Висунута на рівні ЄС ідея щодо використання активів російського центробанку з метою отримання прибутку та передачі його (тобто зароблених від інвестування росактивів додаткових коштів) має певні недоліки, а саме: 

1. "Санкції" (заходи) щодо заморожування активів, накладені окремими країнами, спираючись на звичаєві міжнародно-правові норми щодо контрзаходів (колективних контрзаходів) внаслідок міжнародно-протиправної поведінки агресора не уповноважують на таке використання чужого замороженого майна. Санкції за загальним правилом не встановлюють прав щодо майна (можливостей самостійного використання майна). Не дозволяє цього й національне законодавство країн, що наклали санкції в односторонньому порядку. 

2.Проблема "використання" та отримання плодів і доходів від речі (майна) уводить в непотрібну приватноправову дискусію там, де треба застосовувати публічне регулювання щодо агресора. 

За загальним правилом право на плоди й доходи від використання речі має власник чи особа, що має похідне від права власності право на річ (майно). 

Само по собі накладення санкцій (вжиття заходів) з боку міжнародної організації або в односторонньому порядку певної країни не наділяє такого суб’єкта правом по відношенню до підсанкційного майна, а так – правами на плоди й доходи від його використання шляхом інвестування чи в інший спосіб. 

То чи не відбудеться так, що агресор, якого не позбавлено права власності, заявить про свої права на плоди та доходи від використання його майна. Тобто, чи не збільшить ЄС вартість майна ворога? 

Подібну модель можливо було в застосувати якщо згідно з національним законодавством країн, що застосували санкції, заморожене російське майно перейшло б до їхньої державної власності, після чого воно може бути передано до фонду, Україні, або ефективно інвестовано.

Або ж конфісковані росактиви формально необхідно передати Україні встановивши для управління ними прозорий фонд, що забезпечить їхнє примноження.

Якщо запропонований у ЄС механізм все ж буде прийнятий за основу, доречно сформулювати чітке обґрунтування щодо вищезазначених сумнівів.  

Проте, якщо справді активізувати таку дискусію, то активізувати її треба у межах G7 по обидві боки океану саме щодо конфіскації росактивів вже зараз, а не їхнього інвестування. Країнам-союзникам потрібен пошук єдиного концептуального рішення із синхронним внесенням змін до відповідних актів національного законодавства. Тож, вже й вносити зміни до національного законодавства країн, де знаходяться знерухомлені гроші та золото центробанку рф, то саме такі зміни, що безпосередньо дозволять їхню конфіскацію не чекаючи завершення війни. 

На мою думку, такі дії цілком «лягатимуть» у концепцію контрзаходів (колективних контрзаходів) та повною мірою враховуватимуть тяжкість порушень рф норм міжнародного права.

В цьому контексті все ж варто відмітити Резолюцію Європарламенту від 19 січня 2023  в частині старту предметної дискусії про відмову агресору у захисті суверенного імунітету чи обмеження такого захисту, враховуючи важкість порушень міжнародного права з боку рф.

Це надає дискусії у західному світі вірного вектору та може стати відправною точкою у зміні розуміння звичаєвих норм міжнародного права стосовно суверенного імунітету держав, що припускаються брутальних порушень міжнародного права. 

У наступній публікації присвятимо увагу питанню, чому дії з негайної конфіскації активів російського центробанку та відмови їм у застосуванні захисту, передбаченого для суверенних активів, важливі, своєчасні та головне – законні з точки зору міжнародного права.