Україні потрібен повноважний санкційний орган
Чи можливо ефективно координувати діяльність щодо внутрішніх та зовнішніх санкцій, не маючи єдиного органу?
Кожен новий день війни показує: росія та путін не зупиняться. Міжнародний трибунал, покарання та повна компенсація – це наше майбутнє, проте є реалії сьогодення. Політичне визнання російського режиму диктаторським та терористичним, можливе визнання росії країною-спонсором територизму за законами США із наслідками для усіх, хто з нею торгує, - надзвичайно важливі кроки. Це – «гра в довгу», прошу вибачення за цинічне порівняння, і Україні з неї треба вийти беззастережним переможцем.
Поряд з фронтовими успіхами, мають нарощуватись санкційні як їхнє неодмінне підґрунтя. Бани на приховану торгівлю запчастинами, мікросхемами, продуктами інтелектуальної власності щодня послаблюють військово-промисловий комплекс росії. Це запорука перемоги. Санкційна робота потребує неабиякого інтелектуального потенціалу, зусиль та координації.
Фактично, сьогодні «санкції» проти росії існують у двох площинах: національні, що накладаються на підставі рішення РНБО Указом Президента на юридичних та фізичних осіб (переважно олігархів, політиків та високопосадовців) та міжнародні, що накладаються окремими країнами на росію як державу-агресора, її юридичних та фізичних осіб.
Найвищим проявом внутрішніх санкцій відповідно до Закону «Про санкції» є конфіскація активів за рішенням Вищого антикорупційного суду України. Цим займається Мін’юст, який, гіпотетично, має координувати свої зусилля на доказовому фронті із правоохоронними органами. Як свідчить останнє інтерв’ю Міністра юстиції, це не дуже вдається.
Генеральним прокурором України було також нещодавно оновлено «ТАСК ФОРС» - міжгалузеву робочу групу, що обіймається питаннями виявлення та конфіскації російських активів, санкційними та іншими питаннями. До складу робочої групи входять поважні представники центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів, органів зі спеціальним статусом. Нагадаю, що відповідно до Законів «Про прокуратуру» та «Про центральні органи виконавчої влади» рішення даного органу мають суто рекомендаційний та допоміжний характер. Кожен орган – учасник ТАСК ФОРС керується профільним законодавством, зокрема правоохоронці керуються Кримінальним процесуальним кодексом України. Важливою аналітикою ТАСК ФОРС має бути забезпечено з боку Держфінмоніторингу та Державної податкової адміністрації, проте членами міжвідомчої групи вони не є.
Робочої група Єрмака-Макфола, створена Президентом України, уособлює потужний інтелектуальний потенціал недержавників з України та країн – партнерів. Проте дана робоча група не має жодних владних та управлінських повноважень, займається аналітикою та підготовкою рекомендацій.
В межах повноважень санкційними питаннями також займаються МВС, Мінфін, Міноборони, АРМА, НАЗК, ГУР та деякі інші органи, під частковою координацією з Офісу Президента.
Чи потрібен потужний координатор такої діяльності, якщо санкційні питання -= «це надовго»?
На мою думку, відповідь на це питання схвальна. І це не про санкційне бюро при РНБО, адже воно перекриє лише частину санкційного функціоналу.
До певної межі треба вивчити практику створення та утримання санкційних органів країн – партнерів (The Office of Financial Sanctions Implementation (OFSI) у Британії, The Office of Foreign Assets Control (OFAC) у США, The Australian Sanctions Office (ASO) в Австралії та ін.)
Не скажу, що ідея створити новий орган, наділити його бюджетом та повноваженнями є дуже звучною в умовах сьогодення. В країні війна, найвищими посадовими особами заявлено про старт корінної реформи системи виконавчої влади, яку так і не розпочато, та скорочення держапарату на 30-40 відсотків. В країні діє низка правоохоронних органів та органів із спеціальним статусом, створених на базі рігідного Закону «Про центральні органи виконавчої влади» та серії спеціальних законів, що писались під потребу засвоїти гроші та зробити новий (ліквідувати старий) важель впливу.
Тим не менш, така потреба є. Міжнародній та внутрішній санкційній діяльності потрібен потужний уповноважений координатор із необхідним обсягом повноважень.
Створення та функціонування такого органу беззаперечно виправдає себе. До повноважень належатиме координація діяльності всіх центральних органів виконавчої влади та правоохоронних органів з питань санкційної політики (застосування, зняття, пом’якшення санкцій), створення потужного інтелектуального аналітичного центру із застосуванням штучного інтелекту та інших найсучасніших технологій, оперативне інформування міжнародних партнерів про виявлення випадків порушення та обходу санкційних обмежень, створення та підтримка відповідних реєстрів, сприяння у максимальному наповненні Фонду відновлення України тощо.
Для запуску органу потрібен спеціальний закон, але це треба зробити.
- НеБезМежне право Сергій Чаплян вчора о 21:44
- Недоторканні на благо оборони: головне — правильно назвати схему Дана Ярова вчора о 19:33
- Корпоративний добробут: турбота про співробітників чи форма м’якого контролю? Анна Пархоменко вчора о 15:04
- Як AI змінює структуру бізнесу: замість відділів – малі команди і агентні системи Юлія Гречка вчора о 14:07
- Жіноче лідерство в українському бізнесі: трансформація, яка вже відбулася Наталія Павлючок вчора о 09:50
- Проведення перевірок в частині вчинення мобінгу: внесено зміни до законодавства Анна Даніель вчора о 01:16
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко 30.06.2025 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський 30.06.2025 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков 30.06.2025 14:21
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв 30.06.2025 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко 30.06.2025 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 743
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 395
- Реформа "турботи" 251
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 120
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок 114
-
Найдорожчі весілля в історії: 5500 дронів, верблюди й нескінченна розкіш Безоса, Амбані та Чарльза
Життя 10715
-
На Черкащині викрили незаконний видобуток каолінів: за майже три роки – 14 000 тонн
Бізнес 7694
-
"Гарантії безпеки" Кадирової представлять Україну на 61-й Венеційській бієнале: деталі
Життя 7153
-
"Кремль втрачає контроль". Що означає конфлікт Росії з Азербайджаном
5860
-
21 удар по одному заводу. У Дрогобичі розповіли про наймасштабнішу атаку за час війни
Бізнес 5418