Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
02.03.2017 17:16

Чого чекати від пенсійної реформи?

Експерт з питань соціальної політики

Останнім часом урядовці Гройсмана, налякані негативним ставленням до себе з боку суспільства, заявляють, що про підвищення пенсійного віку в проекті Меморандуму про співпрацю з МВФ і під час переговорів уже не йдеться. Але не все так просто...

Останнім часом урядовці Гройсмана, налякані негативним ставленням досебе з боку суспільства, заявляють, що про підвищення пенсійного віку в проектіМеморандуму про співпрацю з МВФ і під час переговорів уже не йдеться. Але невсе так просто...

Згідно з останньою версією Меморандуму з МВФ, у пункті щодо пенсійноїреформи йдеться про таке. Для того щоб поставити систему пенсійногозабезпечення на стійку основу, парламент ухвалить до кінця квітня 2017 рокузакон про комплексну пенсійну реформу (нова дата структурного маяку, що мавбути виконаний наприкінці грудня 2016-го), яка набуде чинності з 1 січня 2018року.

Ця реформа матиме такі характеристики:

(I) новий набір варіантів виходу на пенсію з ширшим діапазоном пенсійноговіку, аніж тепер, залежно від загальної кількості років трудового стажу, атакож з отриманням пенсійних виплат, які стимулюватимуть до пізнішого виходу напенсію;

(II) економія не менше як 3% ВВП у довгостроковій перспективі, зокрема, зарахунок подовження ефективних років трудового стажу населення.

Ця загальна система застосовуватиметься до всіх категорій професій, завинятком обмеженого переліку небезпечних робіт.

Також на українців чекає новий пенсійний податок.

«Додатковий податок на внески соціального страхування буде введено до сплатироботодавцями актуарно справедливо (актуарні розрахунки - розрахункитарифних ставок страхування на основі методів математичної статистики,застосовуються у всіх видах страхування. - Прим. авт.),він буде накопичуватися на персоніфікованих рахунках», - йдеться у проектімеморандуму.

Податок використовуватиметься як проміжне джерело фінансування пенсійноїреформи.

Крім того, представники МВФ зробили офіційну заяву, що, попри публічнізаперечення, українська влада таки погодилася на підвищення пенсійного віку!

Про це заявив керівник Департаменту зовнішніх зв'язків Міжнародноговалютного фонду Джеррі Райс: «Україна гостро потребує реформування пенсійноїсистеми шляхом підвищення пенсійного віку, або пенсійного стажу. Влада Українипогодилася з необхідністю проведення пенсійної реформи».

Це означає, що український уряд готовий впроваджувати заходи щодопоступового збільшення трудового стажу до тих пір, поки він не досягне 35років, та підвищення пенсійного віку до 63 років у 2027 році!

Під  пенсійною реформою уряд  розуміє зобов'язання перед МВФ щодопідвищення пенсійного віку, збільшення терміну страхового стажу, обмеженняможливостей із дострокового виходу на пенсію і заборони пенсіонерам працювати.

З огляду на те, що середня тривалість життя чоловіків в Україні становитьблизько 62 років, багато хто не доживе до пенсії, якщо пенсійний вік такипідвищать.

За умови збільшення страхового стажу жодного економічного сенсу в легальномупрацевлаштуванні не буде, бо раціональніше накопичувати на пенсію самостійно,незалежно від держави. Це стане однією з причин подальшої тінізації ринкупраці.

Якщо реалізують заплановане підвищення з нинішніх 15 до 35 роківобов'язкового страхового стажу, необхідного для отримання трудової пенсії(відлік цього моменту з 2000 року), то жоден із тих, хто народився в 70-ті,80-ті, 90-ті роки минулого сторіччя не матиме права на пенсію за віком. Бо жтакого обсягу страхового стажу в них не набереться, хоч до смерті працюй.

Отож, щодо економічної доцільності:

1. Підвищення пенсійного віку взагалі ніяк не поліпшить ситуацію знаповнюваністю бюджету ПФУ, оскільки не забезпечить зростання його доходів.

2.  Подовження ефективних років праці призведе лише до того, що длямолоді не буде робочих місць, а загальна кількість платників до ПФУ незбільшитися.

3. Навіть більше, громадяни передпенсійного віку готові працювати заменші гроші, ніж молодь, відтак рівень середньої зарплатні по країні буденижчим, аніж якби вони вийшли на пенсію вчасно, а їх місце зайняли б молоді працівники.Безробітна ж молодь або поповнить ряди криміналу, або стане ще одним тягарем набюджет Фонду соціального страхування на випадок безробіття, або виїде з країни.Тож як не крути, а вигоди це не принесе.

Щодо «економії» за рахунок підвищення пенсійного віку:

Нині в Україні близько 12 млн пенсіонерів. Підвищення пенсійного вікупоступово на 1 рік може знизити цю кількість (при незмінному рівні смертності)на 300-400 тис. осіб.

Підвищення пенсійного віку на 3 роки скоротить кількість одержувачів пенсіїна 8-10%. За відсутності додаткових доходів і фіксації рівня пенсійних виплатце дозволить зменшити витрати ПФУ на ці самі 8-10%.

Що стосується дотацій із держбюджету, то вони скоротяться на 22-28 млрд грн,що становить близько 1% ВВП, але аж ніяк не заплановані урядом 3%.

Щоб досягти рівня економії у 3%, потрібно підняти пенсійний вік на 10-12років, а не на 9 років, оскільки щороку чисельність населення у поколінніоднолітків зменшується, і пряму пропорційну залежність вибудувати неможливо.Якщо підвищити пенсійний вік до 70-72 років, то це перевищить середнютривалість життя в Україні.

Може, це і є завдання «реформи»? Нема пенсіонерів - нема проблем зі сплатоюпенсій.

Ось і все! Ніякого збільшення пенсій не буде! Держбюджет в Україні стабільнодефіцитний, тобто витрати його, нехай і частково, покриваються за рахунокдрукарського верстата та збільшення державного боргу. Відповідно зниження рівнянічим не забезпечених грошей - це само по собі добре. Але до зростання пенсійне має ні найменшого стосунку.

Щодо «накопичувальної» пенсійної системи:

Державна накопичувальна пенсійна система може працювати тільки придотриманні цілої низки умов, а саме:

1. Стабільне економічне зростання, коли доходність накопичувальних рахунківхоча б на 2% буде перевищувати річну інфляцію ;

2.  Бездефіцитність бюджету ПФУ або стовідсоткова гарантія виплатпенсій із держбюджету;

3. Розмір мінімальної пенсії не менший за розмір прожиткового мінімуму (небюджетного показника, а розрахункової величини - наразі це дещо перевищує 2500грн у місяць);

4.  Середньої зарплати на рівні не менше як чотири прожиткові мінімуми(щоб накопичення мали практичний фінансовий сенс);

5.  Цінова стабільність (низький рівень інфляції);

6.  Стабільність банківської та фінансово-кредитної систем;

7.  Розвинений фондовий ринок, який виконує свою функцію щодонакопичень та трансформації активів;

8.  Гарантії вільного руху капіталів;

9.  Відсутність обмежень на використання власних засобів;

10.  Надійний та дієвий державний контроль за використанням коштівіз пенсійних рахунків і гарантії невикористання накопичувальних рахунків дляздійснення невластивих платежів (наприклад, затикання ними дірок у бюджеті).

Навіть в ідеальних умовах (при збереженні купівельної спроможності грошей),відраховуючи 7% з кожної зарплати, за 35 років безперервного накопиченнязастраховані заощадять приблизно на 2,5 року життя на пенсії без втрат удоходах (збереженні пенсії на рівні зарплати).

Оскільки нині середня пенсія є майже втричі меншою за середню зарплату, тонакопичене можна розтягнути на 7,5 років, що, звісно, непогано. Але це відеалі, це так само реально, як побудова повітряних замків.

Нагадаємо, за 20 років свого існування гривня знецінилася майже в 15 разів.І девальвація її триває. Отже, в кращому випадку, без прискорення девальвації,застраховані через 35 років зможуть накопичити на пару місяців життя. Це не маєжодного економічного сенсу. Хіба що спадкоємці порадіють з несподіваногобонусу, оскільки накопичене можна заповідати, і воно не зникне в разі смертізастрахованої особи.

Що  ж треба робити?

1. Припинити слухати усіляких невігласів, які розпатякуються на темуіснування можливості вирішити проблеми пенсійного забезпечення за рахунокпенсіонерів чи маніпуляцій із коштами Пенсіонного фонду.

2. Визнати, що проблема реформування системи пенсійного забезпечення маєскладний характер і повинна вирішуватися у комплексі з іншими економічнимипроблемами.

3. Розпочинати вирішувати проблему пенсійного забезпечення потрібно зістворення загальної стратегії соціально-економічного розвитку України нанаступні 50 років. Без цього неможливо провести пенсійну реформу, ефективністьякої можна оцінити лише тоді, коли на пенсію почне виходити покоління, що розпочалосвою трудову діяльність одночасно з початком реформи пенсійної системи, тобтоза 30-35 років!

4. Чесно і відверто заявити, що жодне реформування у пенсійній системінеможливе без підвищення рівня добробуту громадян, належної роботи системиохорони здоров'я, збільшення середньої тривалості життя, зменшення рівнязахворюваності населення, законодавчого оформлення однакових для всіх умовнарахування пенсії із солідарної системи (наразі діє 28 різних законів, заякими нараховуються пенсії).

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net