Захист прав клієнтів

Закон України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на правовідносини, що виникають відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»?

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 14 Правил адвокатської етики, договір про надання правової допомоги - договір, за яким одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується надавати правову допомогу іншій стороні договору (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, у випадку, якщо така оплата передбачена договором. До договору про надання правової допомоги також застосовуються загальні положення цивільного законодавства про договір.

Тобто, до договору про надання правової (правничої) допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права та загальні положення цивільного законодавства про договір.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об’єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Із системного аналізу поняття «клієнт» у змісті Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та поняття «споживач» у змісті Закону України «Про захист прав споживачів» вбачаються загальні ознаки, а саме як клієнт, так і споживач є фізичними особами, які в обмін на грошові кошти отримують від іншої сторони за договором відповідну діяльність, результат якої, за своєю економічною природою, є роботою або послугою.

Як зазначалося, згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та статті 14 Правил адвокатської етики, до договору про надання правової (правничої) допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права та загальні положення цивільного законодавства про договір.

Загальні вимоги договірного права та загальні положення цивільного законодавства про договір містяться у Цивільному кодексі України та Законі України «Про захист прав споживачів». Це не означає, що усі норми Закону України «Про захист прав споживачів» регулюють правовідносини між клієнтом та адвокатом (адвокатським бюро чи адвокатським об’єднанням), а лише ти з них які відповідають критерію загальних вимог договірного права та загальних положень цивільного законодавства про договір.

Наприклад, згідно зі статтею 18 «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача» Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір зі споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається тощо.

Згідно з частиною 1 статті 638 «Укладення договору» Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Є випадки, коли суди першої інстанції застосовують норми Закону України «Про захист прав споживачів» та приймають рішення на користь клієнта, а суди апеляційної та касаційної інстанцій скасовують рішення судів перших інстанцій обґрунтовуючи невірним застосуванням норм матеріального права, а саме Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах між клієнтом та адвокатом.

Склалася ситуація, коли залишається законодавчо неврегульованим питання чи розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів» на правовідносини між адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об’єднанням) та клієнтом, а якщо розповсюджується, то в якої частині, якщо не розповсюджується повністю чи частково, то про це доцільно внести відповідні зміни як у Закон України «Про захист прав споживачів» так і у Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».