Відповідно до ст.62 Кодексу України з процедур банкрутства, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними за заявою арбітражного керуючого або кредитора.
У разі визнання недійсними правочинів боржника - підлягає поверненню до складу ліквідаційної маси майно або його відповідне грошове визначення. За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину боржника суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, ліквідатор формує ліквідаційну масу, заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості, заявляє заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, продає майно банкрута для задоволення вимог, кредиторів.
Ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Арбітражні керуючі несуть відповідальність за дії та бездіяльність, що спричиняють шкоду кредиторам: невключення до ліквідаційної маси активів, невитребування активів у інших осіб, неподання до суду заяви про визнання недійсними правочинів, що спричинили зменшення ліквідаційної маси, безпідставне включення до реєстру кредиторів осіб, безпідставна відмова особам про включення їх до реєстру кредиторів.
Арбітражні керуючі несуть за свої дії та бездіяльність цивільно-правову, адміністративну, дисциплінарну та кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, встановлених законом (Ст. 21 Кодексу України з процедур банкрутства).
Арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника (ч.2 ст. 10 Кодексу України з процедур банкрутства).
Прикладом службової недбалості може бути відсутність у матеріалах справи Ухвали суду про розгляд заяви про визнання недійсними правочинів боржника, які вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, яка передбачена ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідальність за неоскарження правочинів боржника, що спричиняють негативні наслідки для кредиторів, настає за статтею 367 «Службова недбалість» Кримінального кодексу України.
Внесення до реєстру кредиторів безпідставних, необґрунтованих кредиторських вимог має ознаки злочину, передбаченого ст. 367 «Службова недбалість» Кримінального кодексу України, а також має ознаки злочину, передбаченого ст.366 «Службове підроблення» Кримінального кодексу України.
Неповідомлення про виявлений злочин, передбачений ст. 219 «Доведення до банкрутства» Кримінального кодексу України, є підставою притягнення арбітражного керуючого до відповідальності, передбаченої ст. 396 «Приховування злочину» Кримінального кодексу України у сукупності зі ст.367 «Службова недбалість» Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 10 ч.2 ст.12 Кодексу України з процедур банкрутства, арбітражний керуючий зобов’язаний надсилати до органів Національної поліції чи прокуратури повідомлення про факти порушення законодавства, виявлені в діяльності працівників підприємств та організацій, що містять ознаки дії (бездіяльності), переслідуваної у кримінальному чи адміністративному порядку.
Арбітражному керуючому доцільно формувати ліквідаційну масу, оскаржувати усі правочині, що призвели до її зменшення, витребувати майно у сторонніх осіб, з наступним включенням повернутого майна до ліквідаційної маси, включати до реєстру кредиторів лише осіб з підтвердженими, обґрунтованими кредиторськими вимогами, що захистить права та інтереси кредиторів та Держави.
3) Вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затверджені Наказом Міністерства юстиції України № 2778/5 від 17 серпня 2020 року.
