Енергетична безпека має базуватися на видобутку власного газу

У 2011 році Україна підписала Договір про входження до Енергетичного Співтовариства, у порядку денному сьогодні - підписання Угоди про Асоціацію з ЄС. Це відкриває перспективи для розвитку торговельних відносин українських і європейських газових трейдерів,

У 2011 році Україна підписала Договір про входження до Енергетичного Співтовариства, у порядку денному сьогодні - підписання Угоди про Асоціацію з ЄС. Це відкриває перспективи для розвитку торговельних відносин українських і європейських газових трейдерів, дає унікальну можливість здійснити ринкові перетворення сектора згідно з правилами Третього енергетичного пакету. Це є частиною міжнародних зобов’язань країн-учасниць Енергетичного співтовариства, а відтак і обов’язковим для України, та набуває чинності 1 січня 2015 року.   

Лібералізація лежить в основі європейських принципів роботи енергетичної галузі. Провідні промислово розвинені держави ЄС - Великобританія, Німеччина, Франція - мають значну залежність від імпорту енергетичних ресурсів. Але зважена політика урядів, спрямована на диверсифікацію постачань і забезпечення конкуренції всередині країни, дозволяє мінімізувати ризики. Лібералізація енергетичних ринків у Великобританії проходила у 1980-1990 рр., Німеччини номінально відбулася 1998 року, у Франції - одному з найбільших опонентів лібералізованого енергетичного ринку - часткова лібералізація пройшла у 2000 р. Функціонування енергетичних ринків у цих країнах забезпечено принципами конкуренції, прозорої системи тарифоутворення та вільного доступу до транспортної інфраструктури. Такі умови забезпечують рентабельність роботи ринку, відкрита конкуренція стає регулятором цін, видобувні компанії можуть вільно вибирати продавця ресурсів, а кінцевий споживач - постачальника природного газу. 

Сучасні загрози енергетичній безпеці України вимагають від нас застосовувати європейські стандарти для зниження енергетичної залежності. Газпром прагне до монополізації сфери поставок природного газу до Європи, блокуючи допуск інших гравців: Азербай?джана, Казахстану, Туркменістану, Узбекистану. Приклад України демонструє: такі дії дають можливість для для отримання надприбутків без гнучкої і вцілому ринкової цінової політики. Положення II і III енергетичних пакетів якраз і спрямовані на протидію отриманню монопольної влади на ринку з боку вертикально-інтегрованих компаній.  

Нормативна база для роботи суб'єктів газового ринку за європейським принципам в Україні вже практично створена. «Офіційним» стартом реформи українського газового ринку можна назвати прийняття Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» в 2010 році. Але замість підвищення конкуренції підтримується монополія в секторі постачання і розподілу газу. Наведу приклад. Газові трейдери України зацікавлені у виході на міжнародні ринки і співпраці з європейськими партнерами з організації імпорту газу, для чого є технічна і правова можливість. 

Але 10 квітня цього року Верховна Рада України ухвалила зміни до Податкового кодексу, якими з вересня цього року вводить ПДВ з операцій по імпорту газу, які здійснюють усі компанії, крім НАК "Нафтогаз України". Такі виняткові умови роботи для однієї компанії не відповідають зобов'язанням, які взяла на себе Україна, приєднавшись до Енергетичного Співтовариства. Згідно з ними операції на газовому ринку повинні здійснюватись за принципами конкуренції, господарюючі суб'єкти мати вільний доступ до газотранспортної системи, а монополія НАК «Нафтогаз України» на імпорт і експорт газу ліквідована. Тому підписання Угоди про Асоціацію з ЄС ми розглядаємо як важливий етап реальної імплементації європейських принципів регулювання енергетичних ринків. Таким чином, необхідно створити конкурентний, інвестиційно привабливий лібералізований енергетичний сектор, де споживачі будуть вільні обирати своїх постачальників, незалежно від того, де видобувається або звідки постачається газ.

Частка незалежних газових трейдерів на ринку України становить близько 12%. Сегмент споживачів, яким вони постачають газ, складається в основному з середніх і дрібних промислових споживачів. При успішній реалізації тарифної реформи в найближчі кілька років ми побачимо значне збільшення ринку збуту сировини для видобувних компаній і трейдерів, оскільки в перспективі коло споживачів може бути розширене за рахунок населення і теплогенеруючих компаній. 

У 2013 році споживання природного газу промисловими споживачами становило близько  20 млрд. кубометрів. Населення і бюджетні організації спожили близько 17,5 млрд., і теплогенеруючі компанії близько 9 млрд. кубометрів. Весь ринок споживання природного газу в Україні один з найбільших в Європі - 50,3 млрд. кубометрів в 2013 р. 

Проведення тарифної реформи збільшить сегмент споживачів в рази, а у сфері видобутку забезпечить прибуткову роботу компаній і скоротить витрати бюджету на дотування галузі. Адже тарифи не повинні обмежувати ліквідність ринку природного газу України. 

Реалізація природного газу приватними компаніями відбувається за ринковими цінами, вона нижча граничного рівня, встановленого НКРЕ, що дає можливість приватним добувним компаніям отримувати прибуток, реалізуючи продукцію без витрат на транспортування. За підсумками 2013 року обсяг українського газовидобутку склав майже 21,5 млрд. кубометрів, з яких приватні компанії видобули 2,33 млрд. м3. 

Останні події в Україні породили дискусію, якою має бути стратегія енергетичної безпеки України. Незважаючи на те, що ми маємо підтримку з боку європейських країн, я переконаний, що енергетична безпека України повинна базуватися на пріоритетності власного газовидобутку. 

Імпортоорієнтовані в енергетичному питанні країни не можуть забезпечувати свою енергетичну безпеку, грунтуючись лише на системі зовнішніх договорів з країнами-постачальниками. Монополізація внутрішнього ринку і зосередження уваги на розвитку відносин з імпортерами природного газу сприяє тому, що компанії-монополісти використовують природний газ як щось більше, ніж просто товар. Тому питання попередження загрози енергетичній безпеці та мінімізації ризиків енергозалежності прямо кореспондуються з питаннями диверсифікації джерел природного газу та збільшення власного газовидобутку. 

Український нафтогазодобувний сектор повинен розвиватися і для цього потрібно налагоджувати державно-приватне партнерство у сфері надрокористування. Одним з факторів збільшення привабливості сектору для інвесторів є доступність геологічної інформації, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів. Удосконалити процедуру доступу до геологічної інформації можна завдяки створенню стійкої геоінформаційної системи європейського типу, побудові цифрових науково-технічних геологічних карт і поширенню публікацій, зробивши цю інформацію доступною через Інтернет. 

Україна має значний потенціал нафтогазових родовищ. Фонд виявлених перспективних на нафту і газ родовищ в Україні у 2013 році нараховував 402 одиниці. Резервний фонд підготовлених до пошуково-розвідувального буріння структур в Україні становив 147 одиницю. Протягом 2 років держава має намір реалізувати 45 спеціальних дозволів на користування надрами на родовищах, перспективних на вуглеводні. І сьогодні головним завданням залишається нарощувати сировинну базу за рахунок проведення сейсмічних досліджень та пошуково-розвідувального буріння на перспективних площах, що необхідно для забезпечення потреб національної економіки. 

Підводячи підсумок, хочу наголосити: 

для розвитку торговельних відносин в енергетичному секторі потрібно забезпечити недискримінаційні, прозорі механізми для всіх учасників ринку, вільний доступ до ресурсів. Можливість вільно продавати природний газ на внутрішньому українському ринку за економічно обгрунтованими тарифами означатиме, що ми зможемо наростити обсяги власного газовидобутку і скоротити імпорт. Це дозволить зробити український енергетичний сектор більш конкурентоспроможним, і в той же час розвивати внутрішню ресурсну базу вуглеводнів.