блоги

Згідно чинного законодавства фізична особа може надавати послуги (виконувати роботи) як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. Послуги в сфері охорони здоров’я і медичні працівники, як безпосередні виконавці, є виключенням із загального правила. Так, відповідно до ст. 33 Основ законодавства України про охорону здоров’я, медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Тобто, за цивільно-правовими договорами із закладами охорони здоров’я можуть працювати лише медичні працівники, які в установленому законодавством порядку зареєструвалися як фізичні особи-підприємці та отримали ліцензію на медичну практику. Проте, незважаючи на однозначне трактування закону, дедалі частіше з’являються питання відносно можливості  переведення лікарів з трудових на цивільно-правові договори (особливо це стосується первинки: КНП). Щоб зрозуміти позицію законодавця, достатньо проаналізувати і порівняти ці два види договору.

1. Правила внутрішнього трудового розпорядку:

- за трудовим договором працівник, виконуючи роботу, зобов’язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку;

- за ЦПД особа, що виконує роботу, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Така особа самостійно організовує свою роботу.

2. Винагорода за роботу:

- за трудовим договором працівник отримує заробітну плату, розмір якої не може бути нижчим законодавчо встановленого рівня (передбачається ЗУ «Про державний бюджет»). Також працівник за трудовим договором має право на передбачені законодавством гарантії, пільги, компенсації, надбавки тощо;

- за ЦПД особа отримує плату (якщо інше не передбачено договором), розмір та порядок виплати якої передбачається самим договором. Винагорода за виконану роботу встановлюється за домовленістю сторін та може бути нижчою за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.

3. Умови праці:

- за трудовим договором роботодавець зобов’язаний забезпечити належні і безпечні умови праці (робоче місце, спецодяг, дезінфікуючі засоби тощо);

- за ЦПД такого обов’язку у замовника (закладу) не виникає, крім випадків прямо передбачених договором.

4. Відповідальність за неналежне виконання обов’язків:

- за порушення трудового договору працівник може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (догана, звільнення);

- відповідальність за ЦПД настає у формі штрафів, пені і т.д.

5. Соціальне страхування.

- працівник за трудовим договором підлягає обов’язковому державному соціальному страхуванню (наприклад, на випадок тимчасової втрати працездатності або нещасного випадку під час виконання трудових обов’язків);

- за ЦПД відрахування із заробітної плати на обов’язкове соціальне страхування не здійснюється, а тому і страхові виплати не сплачуються. В цьому випадку виконавець може застрахувати себе добровільно.

5. Пенсійне забезпечення.

- трудові відносини регулюються Кодексом законів про працю. Запис про прийняття на роботу працівника робиться в трудову книжку, що є основним документом для нарахування пенсії;

- відносини за ЦПД регулюються Цивільним кодексом. Запис про роботу за ЦПД в трудову книжку не вноситься. Цивільно-правові договори можуть бути підставою для нарахування пенсії, якщо виконавцем були сплачені страхові внески і якщо особа мала право працювати за ЦПД.  

Отже, за ЦПД сторони є рівноправними і встановлюють свої взаємовідносини самостійно. Проте медична діяльність на території України дозволяється лише при наявності ліцензії на медичну практику. За відсутності ліцензії, медичний працівник повинен працювати «під ліцензією закладу» і не може виступати стороною в ЦПД.