Як раніше вже не буде: що змінити роботодавцям, аби відповідати новим вимогам ринку праці

Через це нинішні запити кандидатів сильно відрізняються від тих, які були до пандемії. Тому компаніям необхідно враховувати ці зміни і адаптуватися до нових умов пошуку співробітників.

Віддалена робота — не тимчасовий тренд 

Найсуттєвішою зміною практично у всіх сферах зайнятості став перехід до віддаленого формату роботи. І якщо спочатку здавалося, що це ненадовго і з послабленням пандемії всі повернуться в офіси, то з часом стало зрозуміло, що як раніше вже не буде.  

За даними опитування американського кар’єрного порталу Glassdoor, 26.4% людей воліють працювати на 100% віддалено й надалі, 70.1% — готові до гібридного формату і лише 3,5% — хочуть назад в офіс. Українські дослідження це підтверджують: лише 31% співробітників готові працювати в традиційному форматі — постійна зайнятість на повний робочий день в офісі.  

Це пов'язано з тим, що люди доволі довго пропрацювали віддалено, і за цей час багато хто змінив свою щоденну рутину. Велика кількість професіоналів з мого оточення поїхали з Києва у свої рідні міста: хто у Франківськ, хто в Одесу, хто в Дніпро. Бо насправді немає сенсу знімати квартиру в Києві, коли ти спокійно можеш працювати в тій квартирі, яка є в тебе в меншому місті, або орендувати там дешевше житло. Хтось завів домашніх улюбленців і вже не має можливості залишати їх самих у квартирі на цілий день, працюючи по 8 годин в офісі і витрачаючи ще 1-2 години на дорогу. Ще хтось вирішив працювати, подорожуючи світом.

Гнучкість виходить на перший план 

Ринок праці дійшов до того поворотного моменту, коли люди перестали говорити про наявність печеньок, приставки чи гамака в офісі (та й офісу як такого) як про неймовірні переваги. Зараз першочерговими стали адекватне ставлення, повага і довіра до співробітників. Це проявляється, зокрема, й у тому, щоб дати працівнику можливість самостійно приймати рішення, як виглядатиме його робочий день. І окрім гнучкості формату роботи, працівники також почали звикати до гнучкості графіку. Згідно з дослідженням Talent Outlook 2021 від Universum, можливість самостійно обирати, як і коли працювати, важлива для 36% опитаних. 

Робота з 9:00 до 18:00 для багатьох перестала бути ефективною. Люди почали замислюватися, коли вони люблять працювати і в який час доби вони найбільш продуктивні. Комусь подобається вставати о шостій ранку і працювати до обіду, а комусь, навпаки, комфортніше виконувати роботу з п’ятої вечора до другої години ночі. Тому потреба в гнучкості та адаптації до нової рутини, яку люди для себе вибудували за цей період, виходить на перший план. 

Що робити компаніям, аби відповідати новим вимогам

1. Налаштувати процеси віддаленої роботи та асинхронної комунікації 

Як би ми не хотіли вірити, що віддалена робота — це тимчасово, але, як кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Тому, якщо ви не зробили цього раніше, варто почати побудову ефективних процесів віддаленої роботи, прописати всі алгоритми дій для вирішення тієї чи іншої задачі. Бо те, що в офісі могло бути менш організованим, тому що в будь-який момент можна було підійти до колеги і перепитати, на ремоуті потребує чіткої структури. Очевидно, що досвідчені спеціалісти віддаватимуть перевагу тим компаніям, які вже налагодили ефективні алгоритми роботи з віддаленими працівниками. 

Дослідження Human Capital Trends 2021 від компанії Deloitte показало, що одним із найважливіших факторів для успішної віддаленої роботи є наявність системи організації комунікацій. Адже при ремоуті часто виникає асинхронна комунікація, коли члени команди не спілкуються одне з одним в реальному часі, а комунікують відкладено. Наприклад, якщо хтось із них живе в іншому часовому поясі або кожен визначив для себе певний час роботи, і не завжди їхні часові слоти перетинаються. Тому необхідно навчитися ставити чіткі задачі, домовлятися про дедлайни та не відкладати термінові завдання на останній момент. 

2. Розвивати бренд роботодавця 

Значним викликом для українських компаній стало збільшення конкуренції у боротьбі за спеціалістів. Адже більшість кандидатів зрозуміла, що сьогодні ринок праці — це не лише Київ чи Україна, ринок праці — це весь світ. Внаслідок цього дуже сильно постраждали локальні роботодавці: якщо, наприклад, харків'янин раніше вибирав з-поміж харківських компаній, сьогодні він може дивитись як мінімум на Київ, а як максимум — на іноземні компанії. 

Для українських професіоналів зі знанням англійського мови віддалено працювати на міжнародний ринок — вже норма. Це те, чого попереднє покоління не могло навіть уявити, бо всі працювали на місцевій фабриці, в магазині чи у школі. А сьогодні ти фізично можеш перебувати біля людини, яка «працює» у Малайзії, США або Японії. Глобалізація ринку праці відбувається буквально у нас на очах. 

З іншого боку, ринок кандидатів також значно розширився, і у роботодавців з’явилася можливість залучати найкращих спеціалістів з інших міст. Наприкінці 2020 року я спілкувалася з одеською командою рекрутерів. До карантину вони були у відчаї, бо знали весь ринок одеських кандидатів уздовж і впоперек, але не могли знайти гідного. А тепер вони можуть шукати людей і у Кривому Розі, і в Чернівцях, і в Полтаві. 

Така активна конкуренція за фахівців зобов’язує компанії будувати помітний та ефективний бренд роботодавця. Якщо ви не робили цього раніше — поточний пошук кваліфікованих працівників буде справді непростим завданням. Бо сьогодні українським компаніям потрібно підтримувати процеси не на рівні Києва чи Одеси, а на рівні Берліна, Лондона чи Токіо, особливо якщо ви працюєте з англомовним ринком. 

3. Розбудовувати HR-процеси 

Така відкритість глобального ринку праці підвищила вимоги до професіоналізму команди рекрутингу. Якщо ще п'ять років тому на посаду рекрутера часто могли взяти людину, яка за сумісництвом була ще й офіс-менеджером, поливала квіти чи замовляла канцелярію, то сьогодні це професія, що вимагає досвіду, підготовки, розуміння особливостей роботи з різними профілями кандидатів і є глобально затребуваною. Якщо рекрутер не вміє вести адекватну комунікацію і давати зворотний зв'язок, то ніякий бренд роботодавця не допоможе. Так званий employee journey, тобто шлях взаємодії кандидата з роботодавцем, сьогодні став іще важливішим, бо толерантність до відверто поганої комунікації впала практично до нуля. Будь-який кандидат хоче бачити повагу, взаємодію та ефективність процесів із самого початку спілкування. 

Важливо, щоб і працівники, і роботодавці усвідомили, що перехід до віддаленого формату роботи і вільного графіку — це вже не тимчасове явище, зумовлене карантином, а нова парадигма побудови робочого життя.