Як бути без свідоцтва про право власності на нерухомість?

Перехід до бездокументарного підтвердження права власності на новозбудовану нерухомість відбувся так раптово, що для пересічного громадянина така вкрай прогресивна і необхідна реформа взагалі залишилась непомітною. А дарма.

Живемо по-новому

Перехід добездокументарного підтвердження права власності на новозбудовану нерухомістьвідбувся так раптово, що для пересічного громадянина така вкрай прогресивна інеобхідна реформа взагалі залишилась непомітною. А дарма.

Із 1-го січня 2016року українці, отримуючи документи за результатом такої адміністративноїпослуги як державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, не знайшли середцих документів свідоцтва про право власності.

Справа в тім, що відтеперправо власності на нерухомість, відомості про яке внесено до Державного реєструречових прав на нерухоме майно, підтверджується не документом, а відповіднимзаписом у реєстрі. У відповідності з абзацом другим частини п’ятої статті 12Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їхобтяжень» на підставі цього запису власник вчиняє правочини зі своєюнерухомістю. Обов’язкове використання нотаріусом під час вчинення нотаріальноїдії з нерухомістю відомостей Державного реєстру прав передбачене статтею 46-1 ЗаконуУкраїни «Про нотаріат». Також частиною першою статті 55 цього Законувстановлено, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації,посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право власності намайно, що відчужується або заставляється, або за наявності державної реєстраціїправа власності на таке майно у Державному реєстрі прав.

«Основний удар»прийшовся на державних реєстраторів та нотаріусів, яким довелося пояснювати здивованимзаявникам про те, що видача свідоцтва про право власності на нерухомість непередбачена законодавством, а на підтвердження державної реєстрації речовихправ на нерухоме майно видаються такі документи як «інформація з Державного реєструправ» та «рішення державного реєстратора».

Іщемісяць тому укласти договір, предметом якого є нерухоме майно, без документа,що підтверджує право власності на нього, було неможливо. Тепер до нотаріусавласник може прийти лише з документом, який посвідчує його особу, тадокументом, що засвідчує присвоєння йомуідентифікаційного номеруплатника податків.

Іне лише в цьому нововведення спрощує життя власника: більше не потрібно отримувати дублікат правовстановлювальногодокумента, який втрачено чи пошкоджено, а також автоматично вирішується проблема реалізації свого права нарозпорядження частиною нерухомості співвласником, у якогоправостановлювальний документ відсутній.

Чи варто боятися наслідків нововведення?

Окреміправники радять власникам нерухомості періодично перевіряти інформацію про своїоб’єкти в реєстрі, а якщо відомості про такі об’єкти не внесені до нього,терміново це зробити. Лунають в пресі й побоювання щодо «рейдерських атак нанерухомість».

Безумовно,за можливості, своє право краще внести до Державного реєстру прав. Автоматично,без подання відповідної заяви власника, до цього реєстру відомості з баз даних,у яких реєструватися права та обтяження до 2013 року, не переносилися. Інаявність відповідних даних в сучасній інформаційній системі значно спроститьпитання розпорядження власністю, а також підтвердження прав на неї передтретіми особами, у разі виникнення такої необхідності.

Перевіркаінформації також не створить проблем, адже Державнийреєстр прав відкритий: отримання відомостей з нього доступне як за об’єктомнерухомості, так і за суб’єктом права. Зацікавлена особа може отриматиінформацію, звернувшись до будь-якого нотаріуса чи державного реєстратора. Крімтого законодавство надає можливість отримати такі відомості через офіційнийвеб-сайт Міністерства юстиції України (https://kap.minjust.gov.ua/services/registry).Крім того, забезпечено можливість перевірки дійсності виданих з Державногореєстру прав документів за індексним номером.

Прицьому слід пам’ятати, що правочини нотаріус вчинятиме не лише на підставізапису про право власності на нерухоме майно, а й встановивши особу, щозвернулася, та її повноваження на розпорядження нерухомим майном. Це обов’язокнотаріуса, закріплений законом.

Уразі ж якщо право власності не внесено до Державного реєстру речових прав нанерухоме майно, підтвердити його можливо виключно за умови подання відповідногоправовстановлювального документа. 

Резюмуючи,варто зазначити, що наразі явно не вистачає роз’яснювальної роботи з боку Мін’юсту,яким ця реформа впроваджена. Також більшість підзаконних нормативно-правовихактів ще не приведена у відповідність до Закону України «Про державнуреєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що може певним чиномускладнити реалізацію нововведень на практиці.  

Алеважливий та відповідальний крок вперед в реформуванні відносин власності вжезроблено.