Вплив війни в України на внутрішню політику Сполучених Штатів

З-за океану це нам здається майже нереальним, але ситуація в Україні має шалений вплив на внутрішньоамериканські політичні процеси. Причому, з різних сторін.

Давайте поглянемо на ситуацію в обох головних партіях США. Досягнення єдності щодо будь-яких питань в американському Конгресі вже впродовж тривалого періоду є чимось нереальним, але ситуація в Україні врешті перетворила «двопартійну підтримку» для нас із міфу в реальність. Втім, щастя не могло тривати довго, оскільки всередині кожної з партій все ще досі спостерігається розкол. 

Всередині Демократичної партії думки щодо України на цей час виглядають по-різному. Демократи-модератори (Байден) вважають, що Україні варто допомагати, але таким чином, щоб не спровокувати агресію з боку РФ проти НАТО. У той же час, прогресивні демократи взагалі (Окказіо-Кортез, Сандерз) намагається поставити під сумнів теоретичну основу поняття «війни», виступаючи проти насилля у цілому. 

Натомість, у Республіканській партії ситуація також не зовсім ідеальна - якщо республіканці традиційного напрямку сприймають напад на Україну як можливість максимально дотиснути росію, то «трампісти» навпаки постійно закликають до відмови від допомоги для України, вигадуючи для цього різні приводи (від «розкрадання коштів» до «відсутності потреби сваритися з рф»). 

Втім, це все набуде особливого значення на виборах до Палати представників Конгресу США (midterms), що відбудуться вже цього листопада. Очевидно, що низка кандидатів спробують використати тему України для своєї перемоги, оскільки на це є доволі високий суспільний запит. Втім це не обовʼязково нам сподобається - деякі кандидати можуть отримати навіть більші шанси на перемогу, якщо не підтримуватимуть Україну. 

Особливо варто відзначити те, як поточна ситуація вплинула на рейтинг президента США Джо Байдена. Хоча популярність і не сягнула космічних меж, однак її рівень значно підвищився, і для ситуації Байдена, коли його рейтинг був неможливо низьким, війна в Україні стала можливістю показати переваги та недоліки «спокійної політики».