Матеріал аналізує податковий контроль доходів українських користувачів OnlyFans, механізми обміну даними та сформовану судову практику.
Платформа OnlyFans сьогодні відома як сервіс підписки на контент, що надає можливість творцям (контент-мейкерам) поширювати фото-, відео- та аудіоматеріали серед підписників за щомісячну плату. Компанією-власником платформи є британська юридична особа Fenix International Ltd. Первісно започаткована у 2016 році як інструмент монетизації творчої діяльності (фотографія, музика, фітнес, блогінг), платформа згодом набула репутації майданчика, що, зокрема, асоціюється з контентом «для дорослих». Водночас її функціонал є універсальним і дозволяє монетизувати будь-який цифровий контент, цікавий для певної аудиторії. Користувачі оформлюють підписку на акаунти творців контенту, оплачують доступ до матеріалів (pay-per-view) та можуть залишати «чайові». Система розподілу прибутку передбачає, що контент-мейкери отримують 80% доходу, тоді як 20% становить комісія платформи. На сьогодні платформа OnlyFans налічує понад 2 мільйони творців та 130 мільйонів користувачів.
Правові підстави податкового контролю
Протягом останніх трьох років Державна податкова служба України (ДПС України) демонструє підвищену увагу до доходів, отриманих українськими громадянами від діяльності на платформі OnlyFans, розглядаючи їх як потенційно ризикові з точки зору ухилення від оподаткування. Відповідно до норм Податкового кодексу України (ПКУ), доходи, отримані фізичною особою — резидентом України (не зареєстрованою як ФОП) від іноземної юридичної особи, підлягають оподаткуванню за ставкою 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) та 1,5% військового збору (з січня 2025 року — 5%). При цьому, факт зарахування коштів на українські рахунки не є визначальним для виникнення податкового зобов’язання.
Отримання ДПС України інформації про доходи українських користувачів платформи OnlyFans стало можливим завдяки міжнародним механізмам обміну податковими даними. Україна та Велика Британія є сторонами Конвенції про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням (чинна з 11.08.1993 р.), а також
Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах. Обидва документи дозволяють компетентним органам обмінюватися інформацією в податкових цілях.
У вересні 2024 року ДПС України вперше в межах автоматичного обміну інформацією отримала від Податкової та митної служби Великої Британії (HMRC) дані щодо близько 5000 українських творців контенту, що спричинило масові «листи щастя» з вимогами задекларувати доходи та сплатити податки. Внаслідок цього понад 350 моделей добровільно подали декларації, розкривши 305,4 млн грн доходів і сплативши близько 59 млн грн податків.
Про те, що саме Податкова та митна служба Великої Британії (HMRC) надала всю інформацію щодо реципієнтів доходів від платформи OnlyFans британської компанії Fenix International Ltd за 2020-2022 роки йдеться у листі ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07, направленому на адресу Головних управлінь ДПС в областях та м. Києві. Зазначені відомості в подальшому лягли в основу проведення територіальними органами ДПС позапланових невиїзних перевірок творців контенту з питань повноти декларування отриманих доходів та своєчасності сплати ПДФО і військового збору.
Разом з тим, проблема полягає в тому, що станом на сьогодні контент-мейкерам достеменно невідомо, яка сама інформація про доходи була передана ДПС України. Дані, які є начебто додатками до згаданого листа ДПС України, за твердженням служби є конфіденційною інформацією, відтак остання відмовляє у її розголошенні. Така позиція фактично унеможливлює для платника податків та його представників ознайомлення з первинними джерелами доказів. До того ж, дані щодо доходу, відображені в актах перевірок, дуже часто не відповідають дійсності.
Варто зазначити, що у власній практиці мною неодноразово фіксувалися відмови ДПС України у наданні інформації, наданої HMRC. В таких випадках при здійсненні комплексного захисту клієнтів з метою верифікації податкової інформації, мною ініціюються прямі запити до HMRC. Офіційні відповіді Податкової та митної служби Великої Британії дозволяють ефективно вибудовувати правову стратегію захисту, не покладаючись на непідтверджені та неперевірені відомості внутрішнього листування ДПС, яке не має статусу первинного документа та не відповідає критеріям належності й допустимості доказів у адміністративному судочинстві. Остаточну оцінку діям територіальних органів ДПС стосовно відмови у наданні інформації надає суд (наприклад, дивитися рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі № 560/4741/25). При цьому, ключовим у подібних ситуаціях є посилання суду на положення ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача – суб’єкта владних повноважень.
Аналіз судової практики: підстави для оскарження
Попри посилення податкового контролю, сьогодні почала з’являтись позитивна судова практика на користь українських контент-мейкерів. Однією з найпоширеніших і ефективних підстав для оскарження результатів податкової перевірки є порушення процедурних вимог під час її проведення, що може призводити до визнання її результатів незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень. Зокрема, у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року у справі № 420/11824/25 суд дійшов висновку, що у контролюючого органу були відсутні відомості щодо вручення позивачу наказу та повідомлення про проведення перевірки, а запит про надання пояснень та документів направлявся за адресою, за якою позивач не був зареєстрований. Згідно з правовими висновками Верховного Суду (наприклад, постанова від 15.02.2024 р. у справі № 640/9016/20), визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового законодавства.
Стосовно позитивної практики на користь позивачів по суті проведеної перевірки, суди у мотивувальних частинах своїх рішень активно формують свою позицію на тому, що при позапланових перевірках територіальними органами використовувався лише лист ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07. При цьому, абзацом четвертим підрозділу 1 розділу I Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок (наказ ДПС України від 25.02.2021 №244) визначено, що акт перевірки має містити вичерпну інформацію щодо відпрацювання конкретних ризиків із посиланням на фактично перевірені відповідні документи бухгалтерського обліку, первинні документи тощо. Тобто, в порушення Методичних рекомендацій, при проведенні документальної перевірки не використовувалося жодного відповідного первинного документа. Фактично контролюючі органи визначали доходи виключно на підставі листа ДПС України №27331/7/99-00-24-04-03-07, відомості з якого вони визнавали достатніми для висновку про те, що позивачі отримували доходи від «Fenix International Ltd» за 2020-2022 роки. Разом з тим, вказаний лист не є первинним документом в розумінні норм Податкового кодексу України, а є засобом листування між ДПС України та Головними управліннями ДПС в областях. Окрім інформації з листа ДПС України, акти документальних позапланових перевірок не містили посилань на документи про фінансово-господарську діяльність позивачів (виписки банку, договори про надання послуг тощо), отже не ґрунтувалися на належних, достовірних та достатніх доказах. Згідно з листом ДПС України від 02.10.2024 №27331/7/99-00-24-04-03-07, інформація, наведена в ньому, надавалася для відпрацювання, та у випадку підтвердження фактів порушень – для вжиття заходів щодо проведення документальних перевірок. Тобто, в самому листі міститься вказівка щодо встановлення підтвердження фактів порушення, а не використання листа в якості джерела інформації та документа, що підтверджує факт порушень податкового законодавства.
Позитивна практика включає, наприклад, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі № 560/4741/25, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 340/2913/25, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 440/5985/25, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі № 620/4069/25, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 160/12523/25.
Відмовна практика, на жаль, також присутня: рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 року у справі № 460/10943/25, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі № 500/1068/25, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у справі № 420/20177/25, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 340/2415/25, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 160/11547/25.
Серед відмовної практики наявне вже і перше рішення суду апеляційної інстанції – постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2025 року по справі №560/4741/25.
Разом з тим, слід зазначити, що судова практика у цій категорії справ наразі перебуває на етапі активного формування по всій території держави, що відображає новизну та багатоаспектність правового регулювання доходів, отриманих через міжнародні цифрові платформи. Станом на сьогодні співвідношення рішень, винесених на користь платників податків (позивачів) та контролюючих органів (відповідачів), становить орієнтовно 50/50, що є характерною ознакою відсутності усталеного правозастосування. Жодна справа, що стосується оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених за результатами податкових перевірок щодо отримання доходів від платформи OnlyFans, ще не дійшла до стадії касаційного перегляду. Це означає, що правова позиція Верховного Суду, як єдиного суб'єкта, уповноваженого формувати єдину судову практику, наразі відсутня, що створює ризик неузгодженості та неоднозначності у застосуванні судами норм матеріального та процесуального права.
Перспективи подальшої еволюції податкового контролю
Наразі ДПС України продовжує здійснювати податковий контроль за контент-мейкерами. Активна позиція ДПС України підтверджується отриманням 10 березня 2025 року нової порції даних щодо доходів контент-мейкерів за 2023 рік, які вже були направлені на відпрацювання до Головних управлінь ДПС в областях та м. Києві. Це свідчить про незворотність посилення міжнародного податкового обміну. У світлі відсутності усталеної практики Верховного Суду, ефективна стратегія правового захисту має бути превентивною та багатовекторною. Критичним імперативом для творців контенту є своєчасне реагування на запити ДПС, оскільки ненадання відповіді на такий запит тягне за собою накладення штрафу згідно з п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України (5 розмірів мінімальної заробітної плати). Недотримання цієї вимоги також може призвести в подальшому до податкової перевірки, і, як наслідок, до податкового боргу, застосування податкової застави та примусової реалізації майна платників податків.
Успіх у судових спорах в свою чергу залежатиме від ретельного аналізу процедурних помилок контролюючих органів та системного спростування неналежної доказової бази, на якій ґрунтуватимуться висновки перевірок. Позитивні рішення, отримані платниками податків, є індикатором готовності судової гілки влади до еволюції правозастосування відповідно до реалій цифрової економіки. Однак ця готовність вимагає від адвокатів, які представляють інтереси платників податків, високого рівня юридичної кваліфікації та активної правової позиції. Формування єдиної практики Верховним Судом стане вирішальним чинником, але до появи відповідних постанов кожна судова справа залишатиметься індивідуальним прецедентом, який вимагатиме глибокої юридичної аргументації та стратегічного підходу.
