Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
07.05.2016 13:59

Наука Донеччини після деокупації (окремі думки та пропозиції)

Старший науковий співробітник відділу проблем господарсько-правового забезпечення економічної безпеки держави Інституту економіко-правових досліджень НАН України

Що буде з наукою Донеччини після деокупації? Які перспективи повернути науковий потенціал, втрачений завдяки як діям окупаційної адміністрації, так і в результаті відсутності комплексної державної програми щодо вчених-переселенців. Давайте спробуємо заглян

Все частіше, але ще в недостатній кількості та охопленні тем суспільно-економічного життя, з’являються статті щодо тематики: а що буде після…? Дійсно, а що буде з наукою та вищою освітою Донеччини після деокупації? Обмовимося зразу: надавати прогнози щодо строків та способів, якими буде повертатися Україна на розвалений у промисловому і інфраструктурному плані та деградований в плані людських ресурсів Донбас не може ніхто, тож цінність прогнозів можна виявити в іншому – в стратегії, яка може бути реалізована у будь-який час, якщо для цього складуться відповідні умови. Будь то військова кампанія щодо звільнення окупованих територій, будь то «м’яке» відновлення суверенітету України над територію окремих регіонів Донеччини, повинна існувати Стратегія. Сьогодні можемо констатувати наявність лише поверхневого бачення у владних структурах того, як слід інтегрувати та поводитися з вченими та освітянами-переселенцями, але жодного натяку на бачення як та у який спосіб, на яких умовах процеси відбуватимуться у зворотному напрямку не замислюється ніхто. Це є наслідком чи нестійкої позиції чиновників на посадах та невпевненість у тому, чи «досидять» вони на посадах, чи елементарна байдужість: якось воно то й буде.

Ще до початку сепаратистських виступів березня-травня 2014 р. на Донеччині серед вчених та освітян був прошарок тих, хто органічно не сприймав українську державність, євроінтеграційний вибір Українського народу та слугував, по суті, знаряддям пропаганди та розпалювання міжетнічного та між географічного (так званий поділ на «Схід-годувальник та Захід-дотаційний») розбрату. Участь у різного роду заходах, круглих столах того ж часу з приводу «обґрунтування» проведення сепаратистського псевдореферендуму активно заохочувалась відповідними структурами з Російської Федерації користуючись давніми зв’язками науковців Донбасу з з, тепер вже так би мовити, «колегами». Тим самим окремі науковці для пропагандистської машини РФ створювали ілюзію широкої підтримки сепаратистського руху не задумуючись про перспективи таких кроків, нехтуючи сумнозвісними прикладами розв’язання гібридних війн на території Молдови (Придністров’я), Азербайджану (Нагорний Карабах), Грузії (Абхазія та Південна Осетія) тощо. До чого призвела їх діяльність можна за 2 роки вже побачити, однак обмовимось, що ті, хто стояв авангардом «наукової» підтримки сепаратистського руху зайняли досить високі пости в терористичній проросійській організації «Донецька народна республіка» та не відчуваюсь всіх тягот окупації, безгрошів’я та утисків свободи слова, совісті тощо. Переважна більшість апарату «ДНР» сформована саме з представників викладацького складу ВНЗ Донецька і області, інститутів НАН України. Ігнорування цієї проблеми збоку НАН України та МОН України призвело саме до таких наслідків – «тісні» наукові зв’язки вчених з колегами з РФ видавалися за прорив у міжнародному співробітництві, а на ділі виявився тим фактором, що в немалій долі спровокував обґрунтування окупації збоку РФ. Зараз на спонсорські кошти від окупантів «вченими» та представниками ВУЗів, частина науково-педагогічного складу яких з різних причин (в т.ч. з ідеологічних і меркантильних) відмовилась від переїзду із окупованої РФ території (зони проведення АТО), розгорнуто бурхливу імітацію наукової діяльності на базі захоплених інститутів НАН України та ВУЗів. До речі, проблемою є те, що керівництво (дирекція) половини інститутів НАН України або перейшло на сторону окупантів, очоливши відповідні установи, або відкрито співчуває «ДНР» та веде «подвійну гру» з формальною реєстрацією і виїздом із зони проведення АТО, поблажливим відношенням до тих, хто залишаючись на неконтрольованій території та отримуючи заробітну плату від, наприклад, НАН України, активно включились в науково-імітаційні процеси, тим самим сприяючи створенню картинки успіхів «молодої республіки», про що можуть свідчити «круглі столи», регулярне «звітування» так званих наукових установ перед окупаційною адміністрацією в особі «МОН ДНР» тощо.

Імітація науки зайшла вже настільки далеко, що окупаційною адміністрацією створена «Вища атестаційна комісія», регулярно відбуваються захисти так званих дисертацій, підготовлених на базі створених наукових установ та ВУЗів. Звісно, тут ставка робиться на чисто пропагандистські уловки про те, що ці «дисертації» та видані окупаційною адміністрацією «свідоцтва» будуть визнаватися чинними на території РФ. Для цього пропагандистами та кураторами «ДНР» створено штат із науковців та освітян РФ, які активно допомагають створювати картинку визнання науки «ДНР» на, на їх думку, світовому рівні, на ділі ж – лише в РФ. Так, на усілякі організовані в Донецьку заходи запрошували та запрошуються (одночасно з нелегальним перетином державного кордону України) науковці з ВУЗів РФ, окремі науковці обмежуються лише дистанційною участю, наприклад, засобами відео конференцій тощо. Жорсткий контроль наукової та освітянської діяльності в РФ поставив у залежне становище багатьох вчених, але де які роблять такі кроки і свідомо, про що свідчить ціла серія псевдонаукових публікацій щодо «громадянської війни в Україні», «тяжкого економічного становища України», «обґрунтування анексії території АРК» і таке інше. Україна, звісно, ніяк не може протистояти цьому, однак і неувага до цих процесів нічого хорошого не принесе у майбутньому. Вже скоро буде сформований цілий прошарок «науковців» та «освітян», які у разі де окупації вимагатимуть (і судячи з тенденцій останнього часу) і можуть отримати рівні права із тими, хто змушений був покинути окуповані райони Донеччини. Серед представників окупаційної влади активно поширюється думка, що із можливим поверненням України в тому чи іншому вигляді, вони прекрасно інтегруються на місцевому рівні та отримають бюджетне фінансування із одночасним збереженням створених структур з їх «науковим або науково-педагогічним» та допоміжним особовим складом. Звісно, місця переселенцям вони там не бачать.

Неодмінно, часи окупації пройдуть, але як та яким чином повертатимуться «офіційні» установи НАН України та ВУЗи на Донеччину в свої приміщення, учбові корпуси, лабораторії тощо? Про це вже сьогодні слід подбати на державному рівні, адже питання доволі складні та обумовлені факторами майбутнього соціального протистояння, адже, як було зазначено, розвиваючи псевдодержавність, терористична організація «ДНР» за рахунок коштів, які надходять з РФ, створила дублікати всіх наукових установ та ВУЗів в тому чи іншому вигляді, створені «керівні органи» наукою та освітою, у ВУЗах та наукових установах створено штати та заміщено «вакантні посади». Куди подінуться ці люди?

1) Негайна підготовка та оприлюднення позиції НАН та МОН щодо правового статусу захопленого майна, створених окупаційною адміністрацією «наукових установ» та «ВУЗів», правового положення їх «співробітників» у разі де окупації окремих районів Донеччини;

2) розробка спільної з МОН, НАН України та МВС програми повернення вимушених переселенців, додержання їх прав на працевлаштування, силовий захист майна, документування діяльності посадових осіб (завідувачів «відділів», лабораторій, кафедр тощо і вище за посадами, в т.ч. і «керівників» створених окупантами «наукових установ» співробітників так званого «Міністерства науки та освіти ДНР» ) «наукових установ та ВУЗів ДНР»;

3) створення спеціальної бази МВС (у координації з громадськими організаціями переселенців та СБУ) реєстру осіб, які співпрацювали з окупаційною владою та/або займали адміністративні посади в створених окупантами наукових установах чи ВУЗах;

4) вжиття системних заходів щодо стягнення у судовому порядку збитків, завданих науковим установам діями посадових осіб «наукових установ, ВУЗів, органів МОН ДНР» (в тому числи й тих, що сприяли виконанню злочинних наказів щодо заборони переміщення майна наукових установ із зони АТО до місць нового тимчасового розташування), за рахунок їх особистого (в т.ч. і нерухомого) майна;

5) вжиття системних заходів щодо викриття та недопущення «подвійного працевлаштування» в «наукових установах, ВУЗах ДНР» та одночасно в переміщених з зони АТО наукових установах НАН України, ВУЗах МОН України; недопущення під будь-якими приводами повторного працевлаштування наукових та науково-педагогічних працівників в наукові установи та ВУЗи після де окупації, недопущення зарахування наукового та науково-педагогічного стажу за час роботи в установах-двійниках, створених окупаційною владою;

6) у разі викриття «подвійного працевлаштування» вжиття заходів в судовому порядку щодо відшкодування отриманих бюджетних коштів за час «подвійної» роботи;

7) повна інвентаризація майна після де окупації, забезпечення його тимчасової охорони та недопущення до наукових установ та ВУЗів під будь-якими приводами співробітників «наукових установ чи ВУЗів ДНР»;

8) надання державної допомоги на рівні Кабінету Міністрів України науковим установам НАН України та МОН України щодо відновлення (ремонту) матеріальної бази; надання допомоги окремим науковим та науково-педагогічним працівникам матеріальної допомоги у разі втрати житла чи якщо їх житло було самозайнятим в період окупації;

9) недопущення прийняття, навіть, до відома жодних документів, виданих органами, створеними окупаційною адміністрацією, «науковими установами та ВУЗами ДНР»;

10) вже сьогодні необхідно вжити заходів щодо позбавлення вчених звань (доцентів, старших наукових співробітників, професорів тощо), звань академіків та член-кореспондентів НАН України щодо тих осіб, які активно співпрацювали з окупаційною адміністрацією, займали адміністративні посади в «наукових установах та ВУЗах ДНР» (прийняття нової редакції Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та оновленого Статуту НАН України відкривають для цього широкі можливості – далі слово за МОН України).

За вжиття таких комплексних заходів всі інші проблеми наукового характеру тимчасово переміщені установи НАН України та ВУЗи МОН України будуть здатні вирішити самі (в т.ч. і вирішення кадрових питань на означених вище засадах), а вчені та освітяни – переселенці будуть мати гарантії відновлення їх статусу та законних прав на де окупованих територіях, що сприятиме подоланню деструктивних настроїв та подальшого розвалу творчих та наукових колективів, допоможе перебороти стійке небажання повернутися назад, чим приректи Донеччину на подальшу деградацію та занепад, що матиме більший, ніж війна, далекоплинний негативний ефект.

Неувага до проблем вчених та освітян – вимушених переселенців призвела до втрати наукових та творчих колективів, цілих наукових та освітянських шкіл: окремі вчені покинули навіть переміщені установи НАН України скориставшись можливістю працевлаштування у інших установах, близьких за основною діяльністю, чи знайшли можливість від’їзду закордон. При цьому, частина цих осіб стійки у своїх намірах ні за яких умов не повертатися на де окуповані території. Отже, все ж частина наукового персоналу в силу родинно-сімейних, майнових обставин готова на повернення, що знову призведе до повторного розвалу колективів, створення ситуації подвійного розміщення наукових установ в різних містах тощо. Такого наука та вища освіта Донеччини вже не переживе та буде обґрунтовано вважатися втраченою на десятиліття, або назавжди.

При цьому, не вирішеними до моменту деокупації залишаться окремі проблеми майнового комплексу НАН України в м. Донецьк. Так, з 2008 р. відбувався спір щодо прав власності та прийняття в експлуатацію «Будинку Природи» (одна частина новобудови мала бути передана у користування Інституту фізики гірничих процесів НАН України, друга частина – Донецькій обласній раді як дійсному інвестору добудови об’єкта в пропорції 50% на 50%). Наразі, об’єкт зараз захоплений самопроголошеними управлінськими структурами «ДНР» та ще й досі не введений в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку станом на липень 2014 р., відновлена проектна та технічна документація на будівлю вже може бути втраченою. До зазначеної дати на балансі Інституту прикладної математики і механіки НАН України перебували права на інвестиційне житло вартістю майже 1 млн. грн. (4 однокімнатні квартири, у не індексованих з 2008 р. цінах). Однак, об’єкт на момент замороження будівництва знаходився на початковій стадії реалізації (котлован) та мав всі ознаки будівельної афери з низкою банкрутств та кримінальних справ, пов’язаних із самим будівництвом. На сьогодні стан об’єкта невідомий.

Ці роздуми можуть бути використані НАН України та оновленим складом МОН України з метою розробки програми повернення наукових установ та ВУЗів у зв’язку з де окупацією частин Донецької і Луганської областей України та вирішення питання відновлення наукового та кадрового потенціалу, відновлення прав (матеріальних і моральних) та законних інтересів вчених – вимушених переселенців. Також ці заходи не потребуватимуть підготовки та прийняття нормативного акту рівня Закону України, їх цілком можна реалізувати спільним наказом МОН та НАН України (може також із залученням МВС в межах співпраці щодо охорони об’єктів освіти і науки). Відповідно, розглянуті заходи можуть бути актуальними і для відновлення наукового потенціалу та діяльності ВУЗів АРК Крим у разі деокупації півострова, однак щодо цієї територіальної одиниці України потрібні ще більш глибше пророблені кроки, мабуть, вже на рівні окремого Закону України.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net